Про воду, газ і антифашизм
Після підвищення тарифів за проїзд у громадському транспорті Полтаву охопило нове «покращення». На цей раз «покращили» постачання гарячої води.
Тепер народ-пабєдітєль вимушений купатися з тазіка, обливаючи себе черпачком у той час, коли «переможені» насолоджуються теплим душем у своїх домівках, попередньо відгородившись від пабєдітєля Шенгенським договором. Фашисти! Якщо в Полтаві немає гарячої води, то її не повинно бути і у Кьольні, Будапешті, Бухаресті та інших містах-поплічниках фашизму, які підозріло об’єдналися в Європейському союзі.
От чого ми всі так зациклені на матеріальному? Сходіть на Антифашистський мітинг, схопіть за руку якогось полтавського прихильника Мусоліні і здайте його в обласну організацію Партії Регіонів. Можна навіть таку акцію придумати: здав фашиста – отримав два відра гарячої води. Прямо в офісі, «не відходячи від каси».
Тепер щодо причин травневого «моржування». Згідно роз’яснень «Полтаватеплоенерго» котельні було відключено через борги за газопостачання перед ПАТ «Полтавагаз». Привід «за борги» є явно надуманим «газовиками», тому що борги у комунального підприємства за газопостачання були завжди. І будуть. Але подачу газу відключають у вибіркові періоди, наприклад перед виборами або підчас економічно-політичного протистояння в області. Ось і в цей раз у полтавців затріщали лоби, коли пани почубилися.
Як відомо, куратором «Полтаватеплоенерго», яке підпорядковується облраді, є Полтавська облдержадміністрація. Її очолює місцевий лідер «регіоналів» Олександр Удовіченко. Натомість «Полтавагаз» належить іншому впливовому члену Партії Регіонів, народному депутату Олексію Лелюку. По суті, гарячу воду в Полтаві відключили «підопічні» Лелюка, припинивши подачу газу у котельні, але формально виглядає так, що в усьому винна місцева влада. Більшість людей не мають часу і бажання розбиратися в цих іграх, а тому вони звинувачуватимуть Удовіченка, який є уособленням місцевої влади. Натомість товаришу Лелюку, що обрався у Верховну Раду від Карлівки і Кобеляк, абсолютно все одно, якої думки про нього будуть у Полтаві. Про не надто приязні стосунки двох «регіоналів» відомо давно. Це не новина. Але чому повинні страждати звичайні люди?
Дивною виглядає ситуація, коли мешканці області, яка видобуває близько 40% газу для України, не можуть помитися у душі через чиюсь заборгованість за його споживання. Бо споживачами гарячої води є не тільки фізичні особи, а і об’єкти промисловості.
У мене виникає питання, навіщо було приватизовувати «Полтавагаз». Підприємство займає і займатиме монопольне становище на ринку, власного газу не добуває, а займається лише його розподіленням. По-простому, «стриже газони» із грошових купюр. При цьому воно є стратегічно важливим для усієї області, адже від нього залежить нормальне функціонування усіх інших великих підприємств.
При бажанні «газовики» можуть відключити будь-кого, наприклад який-небудь «Полтавахіммаш». Байдуже, законно або незаконно, бо суди триватимуть роками. За цей час підприємство без належного газопостачання зупинить свою роботу (і більше ніколи не відновить через фантастичні збитки). Просто тому, що одному олігарху так захотілося.
Цікаво, як зараз без гарячої води функціонують лікарні, поліклініки, диспансери? Хто нестиме відповідальність за антисанітарію, яка виникне через дії «Полтавагазу»? Їм мають надати оцінку правоохоронці, адже позбавлення 300 тисячного обласного центру гарячої води може містити ознаки злочину, а саме – вчинення диверсії. Як мінімум, така самодіяльність несе загрозу національній безпеці України.
Стратегічним виходом із ситуації було б повернення «Полтавагазу» у державну, а ще краще – у комунальну власність. Тоді б два стратегічних підприємства (один – постачальник, інший – споживач газу) належали до однієї структури – облдержадміністрації, а 1,5 млн. людей забули про таке явище, як відключення гарячої води. Якщо, звісно, вони справно сплачують за неї.
Простішим, тактичним варіантом могла б стати законодавча заборона припинення газопостачання на певні важливі об’єкти всеукраїнського та обласного значення.
У всякому разі, проблему можна вирішити. За умови, коли над нею працювати, а не ходити на антифашистські мітинги. Бо від георгіївської стрічки, пов’язаної на кран, вода не нагріється.