Розмір тексту

Емірати. "Картина маслом"

До нагоди: поздоровляю усіх друзів з Миколаєм! Та сьогодні, крім колядування, розмова ще й про те, як живуть люди у віддалених куточках світу, й що вони досягли за  короткий проміжок часу - на відміну від нас, рідних...

До сих пір,  й наскільки  вже часто російськомовні люди (не обов'язково саме росіяни, а й деякі полтавці, приміром), щиро вважають столицею Литви Ригу!  А своїх же людей, котрі живуть за кордоном - назівають сепарами й відщепенцями...Так от, що стосується Об'єднаних Арабських Еміратів, то головним її містом, й також оті недоумки  вважають чомусь Дубай.Дубай уособлює урбаністичний центр ОАЕ, це насправді найбільш густонаселений емірат, але столицею держави є сусідній Абу Дабі - і мегаполіс, і резиденція Президента, і найбільший за територією емірат з усіх держав ОАЕ. 
Автору цих рядків на своєму віку довелося поїздити-помандрувати по містах і селах. З європейських столиць, наприклад, побував в дуже багатьох, стажувався в США, подорожував в Єгипті і на Кіпрі ... Але такого незвичайного мегаполісу як Дубай і такий неймовірно екзотичної країни як Емірати - бачити не доводилося.    Власне, їздив туди не як турист або журналіст, а за приватним запрошенням, і тому емірати Дубай, Абу Дабі, Шарджа і Рас-аль-Хайма побачив трішечки як би зсередини.       

      Контраст безплідної пустелі і вежами стометрових хмарочосів, що ширяють над нею далекими міражами, вражає. Але ще більш фантастичними видаються всі ці сучасні хайвеї (12-рядні як в США автомагістралі), мегамаркети, сади з пальм і упорядковані пляжі, - коли вдумаєшся в коротку історію цієї Східної країни, економічного дива арабського світу.     Всього сорок років тому нічого з сьогоднішньої суперсучасної інфраструктури тут не було. Ні-чо-гі-шеньки! Гола піщана пустеля. Найбільша в світі пустеля (якщо мати на увазі, що саме піщана), і аж надто непривітна для людини територія: влітку температура до 55 градусів, прісної води немає. Якщо ми згадуємо хоча б ті ж «економічні дива ХХ століття»: Південну Корею, Японію, Гонконг або Сінгапур - то в цих країнах і містах-державах не було таких жорстких природних умов для розвитку цивілізації і люди там вели осілий спосіб життя здавна. Не одне століття. Люди освоювали Корейський півострів, наприклад,  і японський архіпелаг, вони жили на перетині торгових шляхів з Азіатського сходу до Європи і століттями добували з цього собі вигоду, збирали і розвивали високу культуру і потенціал розвитку. Нічого цього НІКОЛИ не було на цій території, яку європейці ще у ХіХ ст. називали Піратським берегом. Тому що, крім прийшлих піратів із сусідніх аравійських країн і місцевих ловців перлів тут ніхто не проживав.

     Та й взагалі життям це можна було назвати тільки умовно: так ... тягнули жалюгідне існування.       Арабський письменник Мухаммед-аль- Фахім, чия книга «Зі злиднів до багатства», написана в середині 90-х витримала кілька перевидань - й це тільки англійською мовою. У цьому економічно-публіцистичному бестселері Аль-Фахім описує власне життя бедуїна: як гинули від спеки і спраги його близькі та родичі ... Від одного оазису до іншого, сотню кілометрів, верблюди долали шлях за сім днів. Тому не дивно, що мандрівники часто гинули від теплових ударів.  Письменник повідомляє, як він сам почав долучатися до благ цивілізації тільки в кінці 60-х. Юнаком будучи, він побачив в сусідньому Абу Дабі перший багатоповерховий будинок і в ньому - ліфт! О! Ця дивна коробочка, яка переносила людей з поверху на поверх, здалася йому тоді незвичайним дивом, мало не килимом-літаком з арабських казок. Він розповів по приїзду додому про це матері - та не повірила ...   

Мухаммед-аль- Фахім досить докладно описує історію ворожнечі місцевих бедуїнських кланів. Боротьба за владу була середньовічно жорстокою: брат вбивав брата ... Йшла боротьба також і за землю, точніше за пасовища для верблюдів і за воду. Якої тут практично теж не було. Пили напівсолону, ледь опріснену воду із затоки.         «Прикро, - писав Аль Фахім, - що англійці, незважаючи на свою присутність в регіоні протягом майже двох століть, навіть пальцем не поворухнули, щоб допомогти нам в сфері освіти або медичного обслуговування».

      Це я на те натякаю, що стосовно України Західний Світ й та ж Америка, налаштовані точно так саме: їм усим до глибокої фені  наші українські проблеми, наша освіта й економіка, ц навтіь пиитання війни й миру...

Та  повернуся до теми. Перша світська школа була відкрита в цих пустельних краях в 1959 році. А перші сучасні транспортні засоби (списані з британської армії військові вантажівки і всюдиходи) з'явилися в другій половині 50-х років.   І ось «перший прорив у XXI століття ХХ»: в 1961 році шейх Заїд побудував першу в Абу-Дабі глиняну дорогу! Був тоді навіть електрифіковано його палац: енергію виробляв пересувний генератор ...  А поруч, щоправда відносно поруч -  але ж мова про ХХ століття - була розвинута Європа, Англія як протекторат цих країв!       

      Звичайно ж, сьогодні багато в чому перебільшують цивілізаційну світову роль Об'єднаного Британського Королівства. У всякому разі, місцевим шейхам і емірам, було вкрай складно в період створення ними Об'єднаного Емірату з купкою злиденного населення (в столиці Абу Дабі, точніше навіть - у всьому еміраті, на інкубаційний момент цього періоду проживало аж ... 13 тисяч жителів). Так ось. Жителям цієї «благословенної» Аллахом території пощастило під кінець ХХ століття, завдяки збігу кількох сприятливих обставин. Про це трохи нижче.

      Враження від «оксамитового сезону в Дубаї»
Я приїхав в найбільш населене місто Еміратів (3 млн. жителів) в середині листопада - і як виявилося, потрапив в самий сприятливий кліматично для європейця сезон року. Хоча тут частіше йдуть дощі, але зате денна спека не настільки виснажлива: всього 30-32 градуси, а вранці навіть ще свіжіше! Але загальні тутешні відчуття після Києва було: духотіща!     І якщо це вони називають «оксамитовим сезоном» - то який тоді «нормальний»?Я оселився в центрі Старого Дубая в досить непоганому готелі - правда, відчуття було, що я єдина тут «біла людина з Європи». Всі номери займали тут інодонезійци, китайці і явні африканці (не знаю з яких країн).    

     У моєму номері було все комфортно й як личить готелю європейського рівня, був навіть міні-бар. Але мене жорстко попередили: оскільки кошти «на відрядження» обмежені, то Боже упаси скористуватися цих непоказних, манюніх  пузирків з алкоголем. Тому як вживання їх обійдеться дорожче, ніж саме проживання в готелі! Примір: місцеве червоне ординарне вино (200-грамова "пляшка") коштувала у ціннику бару всього якихось 15 доларів ...      Тема алкоголізму, тобто пити чи не пити, дуже жорстка для Дубая і Еміратів в цілому.  Вона навіть у чомусь  шокуюча й і зворушлива для європейця. Алкоголіків тут немає, спиртне заборонено до продажу дуже жорстко. За появу в нетверезому вигляді тут покладається фантастичний штраф, а за водіння машини п'яним - штраф, тюремне ув'язнення, позбавлення водійських прав на три роки і ... побиття палицями! Тілесне покарання в Еміратах практично вже скасовано, злодіям руки не відрубують, але за кримінальні проступки покарання дуже жорстоке і  у тому ж Дубаї -найбліьш, як кажуть, безпечному місті у смислі криміногенних проявів  в світі!    Наркоманії тут теж немає, бо покарання за «куріння травички» тут нашому нарикові й не насниться навіть в страшному сні: 25 років тюрми! І ніяке громадянство і заступництво хоч самого американського президента не врятує від цього «терміну»!Мені наводили приклади. Дуже переконливі. Я ніколи досі не курив гашиш, а після Еміратів - навіть і своїм ворогам закажу ні в якому разі не припасти на це «зовсім безневинне» (як вважають в якому-небудь Амстердамі) зілля.
     

        За більш "важкий" наркотик покарання в ОАЕ ще жахливіше. Теж в'язниця, але довічно.  Навіть куріння простих сигарет - все більш і більш обмежується владою територіально. У моєму готелі на всіх коридорах і рецепшн були розвішені попереджуючі курців знаки. Я про всяк випадок перепитав у метрдотеля: а чи можна курити цигарки в номері? Переживав при цьому щиро, - а як раптом скаже, що і тут за місцевими правилами поведінки як закуриш -  то«секир башка» ...      

     Але метрдотель усміхнено кивнув: так, в номері можна!

      Взагалі, в ОАЕ дуже багато незвичних для європейця табу і заборон - Шаріат тут особливо жорстокий і до місцевих, і до приїжджих. Можливо, якщо говорити про причини «Дубайського дива», то і цей фактор відіграє економічно позитивну роль.     І це теж руйнує всі мої, наприклад, уявлення про те, що «монополія держави на торгівлю спиртним», а також високі акцизні збори з приватників на куриво і алкоголь - наповнюють скарбницю і, отже, сприяють розвитку державних соціальної сфери і соціальних програм. Наркотики, - й слабкі й сильніші, - Абсолютне Зло.  У мусульманських країнах це добре рзуміють.  Але це найкраще розуміють в Еміратах, тож  суцільна тверезість суспільства стала однією зі складових процвітання тутешньої держави.

(Закінчення буде)

Про автора

Віталій Цебрій

Віталій Цебрій

Живе сьогодні в Каунасі (Литва). Закінчив КДУ факультет журналістики. 35 років стажу. Полтавець. Зараз пенсіонер.

181
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему