Росіяни встають з колін... Утім їх мало й більшість цих "радикалів" - у вигнанні!

    Сподіваюся, й полтавським читачам теж цікаво буде довідатися, що саме відбувається в авангарді прогресивних політичних сил РФ. Принаймні,  я мав нагоду побачити ці сили усі укупі - й в бурхливих дискусіях...   

     На відкритті 6-го Форуму його очільник, світова знаменитість Гаррі Каспаров заявив, що найбільш знаменною для ФСР подією  й головною ознакою (й далі буду частіше вживати цю абревіатуру) є те, що Форум "матеріалізувався" не за чиєюсь вказівкою, а завдяки небайдужим людям. Так би мовити, була ініціатива знизу.

     «Обговорення, які проходять на Форумі, безпосередньо впливають на ситуацію в Росії», - висловив упевненість Каспаров. У всякому разі, також і більшість експертів і аналітиків вважають цю політичну структуру (ФСР) найбільш радикальною і, що головне, реально незалежною від влади РФ.

    Принаймні про те, що організатори й активісти ФСР небезпечні   для Путіна свідчили відгуки офіційної преси Росії. ТАм це зібрання називали русофобським шабашем!  Не менше!
  

       Але ще перед вступним словом  Каспарова учасників Форуму чекала креативна преамбула - у вигляді, так сказати б, звукового флешмобу або перформансу... Преамбула була акустичною, тобто найменувати її музичною  - так це навряд можливо. Вона називалася «Симфонія гудків».
     Симфонія складалася з моторошного набору звуків: ревучих заводських гудків, водночас з виттям пролітають десь на бриючому польоті аероплани, й ще звучать артилерійські залпи та хоровий спів «Інтернаціоналу». Чудненько ...

      Я цю деталь (про початок 6-го ФСР) вирішив не упускати. Бо вона якимсь лейтмотивом пройшла і в подальших засіданнях Форуму. Зловісним лейтмотивом. І дуже символічним ... Всі майже говорили про майбутню великий і "гарячої" війни в Європі!

                  * * * *

     Отже, серед організаторів і активістів Форуму необхідно згадати відомих в Європі і в світі інтелектуалів: шахіста і політика Гаррі Каспарова, адвоката Марка Фейгіна, також відомих юристів та адвокатів Б. Еммерсона і Н. Кантовіча, політологів Б. Райшустера, Є. Кисельова, А. Ілларіонова, публіцистів і журналістів А. Муждабаева, а Бабченка, М. Гельмана, політиків І. Тютріна, В. Ландсбергіса ... Відносно останнього, то не можу відразу не відзначити, що поява на Форумі Вітаутаса Ландсбергіса викликала хвилю позитивного настрою, а його подальші виступи (він з"являвся на Форумі двічі)  неодноразово переривався оплесками.
     Уже на першій дискусії обговорювалися важливі теми: причетність РФ до провокацій, спрямованих проти «Інтерполу», Європейського Суду по правам людини та інших міжнародних організацій, покликаних за своєю природою охороняти мир й правопорядок. Насправді ці структури часто виявляються інструментами путінської Росії в світовій політиці.  

     Про цю небезпеку розповіли правозахисник з Нью-Йорка Голдфарб, вдова відомого росіянина, отруєного спецслужбами РФ в Лондоні, Марина Литвиненко (вона виступала як юрист і правозахисник), юрист Наталія Кантовіч. Учасником ФСР цікаво було дізнатися про механізми роботи Інтерполу та про те, як російське ФСБ маніпулює цією та іншими міжнародними структурами (способи і методи впровадження цих маніпуляцій).       Мені здалося, що друга частина дискусій викликала ще більше пожвавлення в залі. У темі було заявлено тему: «проблеми можливого зіткнення РФ і НАТО і ймовірний аншлюс Білорусі».

    Однак учасники ФСР відразу майже відхилилися від цієї теми, мимохідь зазначивши, що аншлюс Білорусі Росією вже відбувся. А зіткнення військ Путіна з НАТО - воно цілком ймовірне, мовляв, у найближчому майбутньому ...      Отже, пунктиром зазначивши заявлене, і президія Форуму та його учасники відразу перейшли до проблеми війни України з Росією. Ймовірної війни й насправді вже "гарячої". Такому повороту дискусії сприяв контингент наступної президії Форума: журналісти з України Айдер Муждабаев і Аркадій Бабченко, їхні колеги - німець Борис Райтшустер, литовець Вітас Бруверіс, латиш Леонід Якобсон, і легендарний політик Литви Вітаутас Ландсбергіс. Говорили про головне
        світове Зло

       Суть дискусії зійшлася на питанні - що є Росія на даний момент і чому світовій спільноті не варто чекати нічого хорошого від цього Абсолютного Світового Зла (формулювання татарина, російського вигнанця і тепер українського громадянина Муждабаева).
      «Відносно вбивці свобода слова не діє. А вони, росіяни, - наші вбивці, - сказав Айдер - Мій інтерес в цій війні це й інтерес кожного з нас: вижити. Мій інтерес, отже, не в тому, щоб була свобода слова у російського пропагандиста». Він зауважив, що навіть на Заході починають розуміти: треба сайти й інші ЗМІ Росії закривати, треба припиняти це гібридне й покищо віртуальне вторгнення в Європу.  На жаль, агресорам вдалося вбити в голови західних обивателів політиків, що мовляв. і Україна частково винна в конфлікту в акваторії Чорного моря ... Муждабаев відкинув цей підхід, мовляв, роздамо «всім сестрам по сережках». Мовляв, як сказати « Україна теж винна», то це призведе і вже призвело до неправильної оцінки ризиків щодо агресивного російського режиму, який представляє страшну загрозу всім. Всьому світу.       Тут можна згадати давню оцінку президента США Р. Рейгана, який називав СРСР Імперію Зла - і ось цей «почесний титул» перейняла Росія...     
      У дискусію втрутився Вітаутас Ландсбергіс. Він вніс своє бачення ситуації: мовляв, звичайно ж з точки зору кріпосницької російської суті відхід від поміщиці-Росії її «кріпосної дівки-України», та ще й не в Юр'єв день, а як і коли заманулося - це страшна провокація і навіть злочин. Але цивілізовані люди ні в якому разі не повинні піддаватися на провокації цього новояленного кріпосницького пана ... І ще пан Вітаутас зауважив, що РФ зараз нагадує божевільню і треба тільки пережити це божевілля, перетерпіти цю епоху. На що йому заперечив співвітчизник, литовець Бруверіс: мовляв, пасивне очікування ні до чого не приведе. Треба приймати контрзаходи проти агресора ...

     На думку журналіста Бабченка росіяни ментально вже знаходяться в стані війни. «Вони воюють, але навіть і не з Україною, вони обороняються від проклятих піндосів, які хочуть випити їх нафту-матінку. Тому якщо вони вирішать, що американці на них нападають, то натиснуть червону кнопку». Взагалі все більш говорили про насування повномасштабної війни. В цьому смислі в залі запанувала повна безнадія.

     Тобто, настрої першого дня Форуму були мінорні. Але й другого дня - те ж саме було...

     Хоча ось той же Айдер Муждабаев, висловив думку конструктивну. Тобто, як нам всім перемогти Путіна ... Це був досить банальний рецепт приборкання агресора:  залишити без зовнішньої підтримки режим в Росії, адже вона здатна протриматися без дотацій зовні лише два-три місяці. Тим часом 85% коштів на його підтримку надходить з Європейського Союзу. Мова про те, що «Європейський Союз - це спонсор путінізму, спонсор війни в Сирії, спонсор анексії Криму, спонсор путінської армії, спонсор путінської Росгвардіі», - сказав український публіцист.

  Трохи повертаючись назад, зауважу - Захід не хоче відмовлятися й від ... спонсорування путінських ЗМІ, його нахабних «пропагандонів». Виявляється, сотні мільйонів, мало не мільярд доларів корпорації США платять російським ЗМІ за рекламу. Тим часом, є простий спосіб призупинити (нехай навіть не зовсім закрити) брудний потік брехні, що виходить із тих ЗМІ: перестати давати рекламу. Всього-то дєлов!    Але навіть і на цю малість ситий Захід не йде, він як дядечко Скрудж з мультика в усьому бачить гроші і прибуток - навіть якщо вони на крові замішані!

     В останній  з цікавих (принаймні, для мене) дикусій Форуму ще один політеммігрант, журналіст Євген Кисельов його колега,  виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда, політолог Тарас Березовець, політик Ілля Пономарьов та політконсультант Олександр Харебін обговорили майбутні взаємини Росії і України.     Мабуть, це була одна з найважчих тем. Тільки лише найбільш оптимістично налаштовані  журналістські "уми" висували прогнози, що з відходом з політичної арени Путіна все і відразу устаканиться і настане ера поліпшення російсько-українських взаємин і буде тоді взаєморозуміння між нашими двома народами. І в усьому світі тоді настане тиша і Божа благодать ...

ЗАМІСТЬ Постскриптуму

    А автор цих рядків в перерві між дискусіями зміг поспілкуватися з юристом, одним з організаторів ФСР, Марком Фейгіним. Два питання:

- На форумі багато говорили про українських моряків, яких Путін тримає в полоні й інших політичних в'язнів. Але жодного разу, здається, не згадали Сенцова ... Що з ним? Чому про нього майже не чути нічого вже в світових ЗМІ - ні в московських вже, ні в європейських? Помітингували, посварили путінський режим - і розійшлися?

- Мабуть, це об'єктивний процес. Коли одна значуща подія затьмарює попереднє. В принципі ж ви маєте рацію. Правозахисникам слід бути більш послідовними ... Сенцов повинен бути звільнений настільки ж негайно як і інші в'язні, як військовополонені моряки.

- Але як це зробити? Які ще потрібні пікети, збори підписів. Форуми опозиції і крики з боку «піндосів і гейропейцев»?

- Думаю, повинні бути кожен раз в таких випадках нові і нові санкції. При кожному захопленні заручників Путін повинен відповідати перед світовою спільнотою відчутними економічними втратами, посиленням режиму санкції. Тільки це може хоч якось його вгамувати ...

 - Тепер ще ось що. Порошенко в процесі риторики про звільнення моряків і запобігання подальшій агресії РФ говорив про те, що треба б закрити для проходу росіян Босфор - як акцію у  відповідь на їхню узурпацію Керченської протоки.  Це слушна заява? Нормальна пропозиція? Вона в принципі здійсненна? У потоці заяв і коментарів пропозиція Поршенка  якось потонула ...
    - Так то воно так! Здійсненна. Але Туреччина цього не хоче. Це складне міжнародне питання. Все складно у нас сьогодні....