12 жовтня, 15:25

"Моральний" народ й аморальна влада

Ми не в зоні ризикованого землеробства, причина української кризи в іншому  

    Більшість з патріотично налаштованих громадян й навіть таких, котрі регулярно пишуть у форумі "Полтавщини",  напевно що уболівають за долю країни й нації. Ми шукаємо причини й пояснення: якщо українці  такі працьовиті й такі талановиті й напевне що розумаки всі, - чому ж так бідно живемо? Найгірше в Європі! Плентаємося серед останніх в рейтингу цивілізованих країн, та навіть й серед нецивілізованих перебуваємо десь у кінці планетарного списку! Яка причина?

... Я цю дискусію  (щодо причин українського занепаду) розпочав  у Полтаві  з одним молодиком. Молодик "гнав" на владу.  Порошенко, мовляв, є головний український падлюка й зрадник, а все його підхвостне оточення - то ще більші зрадники й казнокради.

     Молодик був схожий на провокатора. Спритно жонглював цифрами й фактами.  Хоча допускаю, що він провокував цю розмову не свідомо й не за плату, й не тому навіть, що мав у чомусь тверді ідейні переконання. ШКОДА Й ЖАЛЬ! Наші загальні, пересічно-громадянські  переконання у перемозі здорового глузду в Україні й патріотичних сил нації - на рівні, що нижче плінтусу.

    Наївно  гратися тут й далі  у Діогенів й філософів більш пізнього періоду.  Але ж  ми здавна позиціонуємо себе як нація мислителів й трудяг, народ носіїв високої культури. Шукаємо свої, відмінні від тих же російських, духовні "скрепи" й сенс буття.

    Пригадую, як той молодик придумав кльове, на його погляд, пояснення наших бід та нещасть (крім дій влади зрадників й прохіндеїв). Він висунув таку гіпотезу, мовляв, Україна  територіально знаходиться у кліматичному поясі ризикованого землеробства. Але якщо  наші фермери трудяться  в зоні, де вирощувати хліб й городину - ризик, то покажіть мені країну, де це можна робити напевне й не втрачати жодної зернини з "гарантованого врожаю"?

    В Європі віють такі ж суховії, як й у нас (тоді коли це треба або ж не треба). Європу заливають, бува, катастрофічні зливи, а  в Америці ще й бушують лісові пожежі та згубні торнадо. А цунамі в Японії та повені в Китаї? А набіги сарани в Африці та суворі зими Сибіру? Нам гріх скаржитися на природу.  Вона нас майже не чіпає й навпаки - щедро наділила різними, у тому числі й сільськогосподарськими ресурсами.

   На кого  ж скаржитися у такому випадку?

    Один мій знайомий, котрий займається будівництвом, розповів крихітний, але зовсім недавній й показовий епізод із своєї практики.

    Каже, в нього на новобудові працюють батько та син.  Обидва мужики не ледачі й доволі вмілі як будівельники.  Але от недавно  він таки зробив одному з них (батькові, здається) зауваження.  Мовляв, той надто сьогодні загальмований якийсь, працює поволі, з багатьма перекурами. На що той відповів: "ми ж сином не китайці якісь, нехай ото вони там, у себе на Хуанхе пашуть..."

   Отже, ми - не китайці. Це правда. Й це насправді - прикра правда. Китай став глобальною планетарною фабрикою, майстернею, котра доганяє по ВВП Сполучені Штати. Китайці завдяки своїй фанатичній й фантастичній працелюбності оволоділи усіма ринками світу. Кажуть: мине ще років тридцять, й саме ця, найчисленніша нація стане ще й наймогутнішою на планеті. 

  Ми же не хочемо бути такими "надмірними", як на наш погляд, трудягами й орачами. Ми невелика світова нація, але от в Європі ми такі помітні й саме тут хочемо посісти гідне місце. При цьому, корячитися без перекурів як китайці чи ще якісь "азіати" - це нам в облом. Перефразуючи пісеньку з рязанівьскої відомої кінокомедії, скажу так: "мы не сеем, не пашем, не строим, мы - гордимся, что мы украинцы..."  Хоч й українською цю сентенцію можу повторити, але головне, що вважаю вищеозначений факт причиною української кризи й національного, тривалого уже занепаду.

    Поляки, котрі за розрахунками вчених тридцятирічної ще давності мали стартові можливості на "вісімку", при десятибальній системі оцінок, обігнали нас у розвитку років на двадцять ( а ми мали  тоді "десятку" за всіма позиціями, природними й людськими ресурсами). 

   Литва (країна, де я подовгу сьогодні живу) догнала вже майже ту ж саму Польщу. Дожене скоро в економічному розвитку й Німеччину - бо литовці не менш за китайців чи поляків, чи німців амбіційні й працьовиті, - маючи набагато гірші ресурси,  земельні території, й корисні копалини.

   Коли я востаннє перетинав кордони трьох країн: Литви, Білорусі й України, - прямуючи з Києва до Вільнюсу,  то мав нагоду ще раз переконатися у власній концепції "українського занепаду". Зайшов на українському кордоні, коли вже пройшов паспортний контроль, у, пардон,  місцевий сортир. Туалетом цей заклад назвати не рішусь. Бачив-бачив усякі подібні приміщення, але такого срачу надивився тільки у рідних пенатах. Так якщо такий сортир ще десь у містечку якомусь бездуховному чи селещі знаходиться - так до цього поступово звикаєш  й миришся... А тут - ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН! Та й потім спеціально порівняв: як утримують подібні ж вбиральні литовці й білоруси. Не витримав, спитав у українського хлопця-прикордонника, котрий  з праздним виглядом вештався поблизу: ""Добродію, пане офіцер, не поясните, чому у вашому сортирі такий гнидник? Сміття, бруд - горами на підлозі, іржава раковина й кран для миття рук - виглядають як уже давно-давно зламані?"  

     Пан офіцер все ж таки знітився й відповів мені, потупивши очі, але на російській мові чомусь: "Да вот, видите ли, нет обслуживающего пресонала у нас..."

   Я не схильний вважати того прикордонника теж провокатором чи навіть й агентом москалів.  Просто - отакі ми... Себе не шануємо. Іншим заздримо.  Китайців зневажаємо за їхню працьовитість. Пардон, попу свою підтерти - все  персоналу в нас не вистачає! А ви кажете: зона ризикованого землеробства, Порошенко зрадник й т.п....

Про автора
Віталій Цебрій
Живе сьогодні в Каунасі (Литва). Закінчив КДУ. 30 років працював у Полтаві. Співпрацюв з найвідомішими столичними виданнями.
Віталій Цебрій
54
Останні публікації