16.11.2016 | 9:30

Дайте, дайте мені його! Я хочу побачити цього Льоліка!

  Воїстину Україна стане скоро Меккою для туристів, котрі прагнуть екзотики! Вчорашні безробітні і практично злиденні держслужбовці тут можуть дозволити собі купити гарну іномарку за кільканадцять тисяч доларів, жити в розкішному будинку й навіть не знати - скільки вартує його утримання! Є на що (на кого) подивитися, є від чого "випасти в осадок", щоб потім розказувати друзям про українські чудеса у себе вдома, десь там у Флориді, приміром...

  Якщо ж менше сарказму, то питань в українських свідомих громадян на даний момент тільки два. Перше: вимагати від спецслужб й силових структур, передовсім прокуратур усіх рівнів й рангів розслідування й з"ясування природи отриманих нашими крупними й середніми посадовцями "нажитого непосильним трудом" майна й грошви.  Друге: терміново вирішити питання про подальше перебування явно знахабнілих, котрі втратили всяке почуття міри й разом з тим совість чиновників на їхніх посадах й пошук заміни.

Приводом для подальших, нескладних роздумів й розумувань послужила інфа в сайті "Полтавщина", котру цитую нижче у скороченому вигляді.

Працююча все життя на держпосадах директор Департаменту в Полтавській ОДА два роки тому отримала 2-поверховий будинок, площею 290 м². Їй тридцять.  ЩЗгідно з поданою декларацією про доходи й майно, директор Департаменту економічного розвиту Полтавської ОДА Інна Іщенко за 2015 рік пережила тривалий період безробіття. Відтак, її, скромного посадовця, яка все життя працювала на незначних державних посадах, призначили на досить таки ключову позицію в ОДА. Вона має великий, на  289,8 м², двоповерховий будинок, дорогий легковий автомобіль та кілька земельних ділянок. Стосовно будинку, то походження його невідомо, тобто це  "якась спадщина"(до цього питання повернусь).

Він перейшов у повну власність Інни Іщенко у травні 2014 року і на той момент коштував 540 тисяч гривень. Це кошторисна вартість, а ми знаємо , що при акціях введення у спадщину або ж даруванні, ці цифри зазвичай занижуються. Така наша вітчизняна традиція. Чисто візуально  й враховуючи інфляційні процеси, такого будинку риночна вартість може бути близько ста тисяч  "зеленими", тобто вчетверо більше вказаного...Ще стосовно  будинку: для такого  відповідального посадовця прям таки несолідно щодо нього так плутатися й вводити громадськість в оману. "Інна Іщенко пояснила «Полтавщині», що будинок їй дістався у спадщину, а машину вона придбала за рахунок власних заощаджень та запозичених коштів, про які має розписки".  Але ж, згідно опублікованої довідки, будинок дістався їй у ПОДАРУНОК! Дивіться на сайті про це!  Відчуваєте різницю? Отже, тридцятирічний провідний економіст ОДА  (посада вимагає розбиратися в економіці) плутається у простих питаннях власності й не може внятно пояснити, звідки при зарплаті десь близько 300 у.о. (беру доінфляційний період) в неї авто за 20 тисяч тих ж у. о.?  У борг дав хтось? Що це за добрий дядя такий? Покажіть нам його, шановна панна Інна!

З цього приводу пригадується старий добрий анекдот часів радянського совка й брежнєвського так званого "ЗАСТОЮ"... Були собі дві подруги й одна з них заздрила іншій: мовляв, тут пашеш як папа Карло, а все в злиднях живеш. А у Катрусі - й будинок шикарний, й авто мерседес, й  діамантові каблучки... "Звідки, в тебе, Катю", - питає подруга. "Від Лоліка, мого бойфренда, "-  відповідає та. А де б й собі такого Льоліка знайти, - бідкається подруга. "Немає питань! Льолік щедрий! Він  й тобі допоможе жити", - говорить, Катя й дає телефон.  Подруга телефонує: "Альо, це Льолік?" Густий приємний баритон відповідає: "Кому Льолік, а для кого й Леонід Ілліч"

Дайте, дайте й мені цього Льоліка! Мені б хоч побачити цю людину!

Що ще у нашій історії прикметно. Коли журналістка поцікавились у новоспеченого (з лютого цього року) директора Департаменту ОДА,  скільки нині вона сплачує за комунальні послуги такого великого будинку і чи вистачає її зарплати на проживання та платежі, то пані Інна скромно знітилася й ... не знала, що відповісти. "Скільки саме я сплачую, не готова зараз сказати. Плачу справно до 10 числа щомісяця, але кожного разу це різна сума, адже в мене лічильники встановлені", — відповіла Інна Іщенко. Тобто матеріальна сторона питання  у цьому випадку, героїню нашого нарису, власне, й ніяк не непокоїть...

Про автора
Віталій Цебрій
Живе сьогодні в Каунасі (Литва). Закінчив КДУ. 30 років працював у Полтаві. Співпрацюв з найвідомішими столичними виданнями.
Віталій Цебрій
54
Останні публікації