Нехай мене вкрадуть...
Завжди радісно й з цікавістю читаю коментарі на свої опуси!
Зрозумійте: це у нас з вами не ток-шоу й я вам висловлю (обов»язково висловлю) всі свої побажання й нарікання тоді, коли буде нагода на це й моя добра воля.
Мені боляче читати навіть заголовки наших ЗМІ, вони насправді відрізняються й від литовських, й від середньоєвропейських. Я не шкодую, що тут наприкінці свого життя опинився, у далекому Каунасі, – це мене не відриває насправді від рідної землі, я продовжую працювати як умію на її благо, але водночас мені ця нагода дає можливість побачити те, що вже точно насправді не зможуть відчути завсідники різних «форумів» й соцмереж, коротше кажучи, балакуни й святотатці.
Ось мені тільки одна репліка на мій останній блог щиро сподобалася:
«Найбільш ємну відповідь різним "віталькам" дав американський дипломат і колишній посол США Час Фріман. Він позначив перемогу Трампа, як результат "повстання мас" проти довгого правління політичних еліт, які байдуже ставилися до американських громадян. Це відповідь простих американців на байдужість влади по відношенню до їх погіршується соціально-економічним становищем. Фактично, повстання мас в Америці - це демократичний Майдан, спокійний, розважливий, Законний, але – жорсткий і нещадний ...»
А ви ж що, мої дорогенькі – усі свої пари випускаєте у цій пустопорожній балаканині? Чому ж ви допускаєте в оці постмайданівські роки таку наругу над вами? Слабо повстати масово проти владних еліт? Слабо..
Але поговоримо про інше спочатку.
Я оце пригадав, що у ці дні, але багато років тому сталася ще одна доленосна подія, котра змінила, так тепер думаю, обличчя світу.
10 листопада усім стало остаточно зрозуміло, що в США (котра править світом) відбудуться якісь принципові, якісні зміни…
Так само 10 листопада 1982-го року сталася не менш доленосна подія. Котра усіх у світі змусила замислитися – й потім виявилося, що то був кінець великої епохи ХХ століття…
Леонід Брежнєв помер 10 листопада 1982 року на своїй державній дачі «Заріччя-6». Тіло було виявлено охороною о 9 годині ранку. Першим з політичних діячів на місце смерті приїхав Юрій Андропов. Про смерть Брежнєва ЗМІ повідомили лише через добу, 11 листопада о 10 годині ранку. Похований він був на Червоній площі біля Кремлівської стіни.
Сполучені Штати, до речі, на похоронах представляли віце-президент Джордж Буш-старший і держсекретар (не пам»ятаю прізвища).
Я тоді працював у «Комсомольці Полтавщини» й керівники газети в ті траурні дні, крім природніх клопотів, мали й свій оригінальний: перед тим газета випускала пригодницький роман «з подовженням» під заголовком: «Смерть, котра влаштовувала усіх…» То вже тепер, коли раптом помер вождь, редактор й керівники газети опинилися у дикому становищі: давати продовження публікації, чи ні? Дали. Але вже під іншим заголовком. Повторити «каламбурну назву», мабуть, забоялися? Мабуть. Часи тоді були непевні. Комуністичні. Це тепер нам легко розпатякувати – що треба робити й до чого, коли й як…
До речі, якщо ми вже сьогодні нічого не боїмося, й окрім нового президента в США нас ніхто не лякає й не бентежить навіть – то чого ж ми (ви, вони, решта) живемо так паскудно? Змінилися епохи. Одні історичні вожді померли. Інші появилися на світовій арені - й ми називаємо це новою епохою. Але нічого, практично нічого не змінюється в житті українців.
Це ж тільки почитати заголовки, перші абзаци полтавських, провінційних тобто (вище не беру принципово) ЗМІ!
«Цієї осінні це вже третій подібний інцидент на вулиці Шведській :сьогодні, о 17:00, по вулиці Шведській, 25, автомобіль ВАЗ-21099 потрапив до розмитої дощем канави, яка залишилась там після прокладання каналізаційних мереж. Як розповів нам очевидець події, аварія сталася через те, що частина дороги перегороджена через ремонтні роботи, тому водій машини вимушений був з’їхати на узбіччя, щоб пропустити зустрічний транспорт. В результаті автомобіль провалився до канави».
«На Семенівщині затримали мешканців Глобинщини, які пограбували будинок та вимагали викуп за викрадену жінку. Ці троє забрали із собою 52-річну жінку, переховували її сусідньому районі та вимагали викуп за її звільнення. Про це повідомив відділ комунікацій ГУНП в Полтавській області».
« Заарештували за хабар антикоррупційного службовця. Печерський райсуд міста Києва обрав запобіжний захід для співробітника УСБУ в Полтавській області, якого затримали під час отримання 1000 доларів хабаря. Чоловіка взяли під варту з правом внесення застави 110 тисяч 240 гривень. Про це повідомила прес-служба військової прокуратури Центрального регіону України».
«У Полтаві у маршрутки з пасажирами на ходу відпало колесо - пошкоджено три автомобілі….»
«На Полтавщині знайшли водія, який насмерть збив пішохода та знік з місця події…»
«Корупція в медичній галузі Полтави має вже катастрофічні масштаби».
«У Полтаві під час дощу капітально закатали в асфальт 2,9 мільйона гривень
«У Миргородському районі син насмерть забив 63-річного батька…»
Як кажуть в народі – нехай мене краще вкрадуть, чим отак жити як ми живемо!
Я в Полтаві своїй рідній прожив більше 40 років свідомого життя, буваю вдома регулярно (приїжджаю з закордону, сплачую всі українські податки, провідую рідних), тому й кажу так – «ми»… Це ж навіть не у тому справа, що зараз маємо особливий розгул злочинності, й що безгосподарність наша перевищила усі межі! Я процитував тільки заголовки, тільки одного сайту й тільки про ті події, котрі сталися протягом тижня. Вища міра нехлюйства й криміналізації суспільства!
Зате можна спостерігати також найвищу міру пожвавлення у соцмережах й у різних інтернетівських «форумах», тут ми за балакучістю перевершили навіть свої же обранців, нардепів Верховної Ради: обговорюємо вибори Трампа, ювілей зі дня смерті Брежнєва, відставку Саакашвілі, декларацію про майновий стан чиновників… Обговорюємо, балакаємо, дискутуємо, критикуємо, нарікаємо, обурюємося, кричимо, патякаємо…