26.09.2016 | 11:17

Україна перетворюється (закінчення, початок у попередньому випуску)

   ...Скрізь відчувається наша неймовірна хохляцьке дріб'язковість. Навіть в таких серйозних, принципових питаннях, так бути "москалю" на наших землях окупантом чи не бути?

Военный парад. Парад независимости. Украина, Киев, Крещатик. 24.08.2016 Военный парад. Парад независимости. Украина, Киев, Крещатик. 24.08.2016

Але ж при цьому наш праведний гнів часто зводиться до жалюгідної хуторянської злості: "Чули? Кляти москалі на наше пИво кажуть пІво? Убив би!.."

 А тим часом "кляти москалі" продовжують володіти на території України корпораціями й холдингами майже в ті й же мірі, що і олігархи-хохли володіють фабриками і заводами на території Росії.

До речі, якщо вже в даному контексті навести приклад харчової промисловості, то маємо прикрий факт: пивні наші заводи належать у  значній мірі тим же москалям... Зокрема (це до відома тих патріотично налаштованих полтавців, котрі бурхливо відгукнулися на мій матеріал): підприємство «Полтавпиво» купила російська компанія «Сармат-Юг», яка перепродала його в 2011-му Ставропольському пивоварному заводу... Ова! Де ж тоді у Полтаві пікети й протести? Де охочі всерйоз побойкотувати  "їхнє ПІВО"?

 Ця половинчастість і слабохарактерність у прийнятті відповідальних політичних і економічних рішень зрештою нас погубить.

Утім, попри всі наведені факти й обставини, 25 останніх років пройшли для України не даремно. Статус журналіста-міжнародника, що живе в іноземній державі, але часто буває на батьківщині, дозволяє мені робити широкі узагальнення. За останні два роки консолідація української нації стала набагато інтенсивніше, згуртування громадянського суспільства відбувається набагато швидше і шлях пройдено більший, ніж за всі ці минулих чверть століття.

Поки що у нас як і раніше корумпованими і продажними залишаються міліція та суди з прокуратурою, і навіть  СБУ. Гальмуються люстрація, декомунізація, інші важливі реформи. Вищеназваний журналіст, киянин Євген  Якунов (див. початок статті) нещодавно писав: "Волонтери хитають головами, мовляв, як би ми не поднатуживались останні два роки, немає у нас ще армії, здатної перемогти Росію. І танків нам би побільше, і авіації, й ракет, і та техніка, що пройде по Хрещатику, навряд чи може вважатися справді сучасною. Втім, навіть такої техніки мало, пекельно мало..."

Ця сумна сентенція відомого в країні оглядача та публіциста була опублікована в "Укрінформі" за лічені дні до параду. Але от якраз саме це всеукраїнське дійство і показало: є у нас і техніка, і мужні люди, і не такі вже й дурні лідери. Так - українська армія поки ще не та, щоб перемагати, нищити і громити сильного сусіда-агресора. Але жорстко протистояти йому і захистити рідну землю ми вже зможемо. Армію ми майже відновили. Хоча і не в колишній її потужності, але ЦЕ ВЖЕ Є АРМІЯ! 

Йде  також реформація силових структур. Нещодавно парламент звільнив півтисячі українських суддів - як на мене, це факт теж доленосний. Триває очищення суспільства. В рідній провінційній Полтаві я був свідком, як в суді журналісти буквально атакували досвідченого, матерого суддю, якого підозрюють у корупції! А таке було нечуваним в минулі роки стагнації!

Я бачив цими днями і в Києві, і в Полтаві, як інтенсивно йде відновлення доріг. Не зупинилося і капітальне будівництво. Широко рекламується продаж нового житла.

І все це разом узяте означає, що останніх 25 років для України і українців пройшли-прожито не дарма.  

Про автора
Віталій Цебрій
Живе сьогодні в Каунасі (Литва). Закінчив КДУ факультет журналістики. 35 років стажу. Полтавець. Зараз пенсіонер.
Віталій Цебрій
64
Останні публікації