Україна перетворюється (закінчення, початок у попередньому випуску)

   ...Скрізь відчувається наша неймовірна хохляцьке дріб'язковість. Навіть в таких серйозних, принципових питаннях, так бути "москалю" на наших землях окупантом чи не бути?

Военный парад. Парад независимости. Украина, Киев, Крещатик. 24.08.2016

Але ж при цьому наш праведний гнів часто зводиться до жалюгідної хуторянської злості: "Чули? Кляти москалі на наше пИво кажуть пІво? Убив би!.."

 А тим часом "кляти москалі" продовжують володіти на території України корпораціями й холдингами майже в ті й же мірі, що і олігархи-хохли володіють фабриками і заводами на території Росії.

До речі, якщо вже в даному контексті навести приклад харчової промисловості, то маємо прикрий факт: пивні наші заводи належать у  значній мірі тим же москалям... Зокрема (це до відома тих патріотично налаштованих полтавців, котрі бурхливо відгукнулися на мій матеріал): підприємство «Полтавпиво» купила російська компанія «Сармат-Юг», яка перепродала його в 2011-му Ставропольському пивоварному заводу... Ова! Де ж тоді у Полтаві пікети й протести? Де охочі всерйоз побойкотувати  "їхнє ПІВО"?

 Ця половинчастість і слабохарактерність у прийнятті відповідальних політичних і економічних рішень зрештою нас погубить.

Утім, попри всі наведені факти й обставини, 25 останніх років пройшли для України не даремно. Статус журналіста-міжнародника, що живе в іноземній державі, але часто буває на батьківщині, дозволяє мені робити широкі узагальнення. За останні два роки консолідація української нації стала набагато інтенсивніше, згуртування громадянського суспільства відбувається набагато швидше і шлях пройдено більший, ніж за всі ці минулих чверть століття.

Поки що у нас як і раніше корумпованими і продажними залишаються міліція та суди з прокуратурою, і навіть  СБУ. Гальмуються люстрація, декомунізація, інші важливі реформи. Вищеназваний журналіст, киянин Євген  Якунов (див. початок статті) нещодавно писав: "Волонтери хитають головами, мовляв, як би ми не поднатуживались останні два роки, немає у нас ще армії, здатної перемогти Росію. І танків нам би побільше, і авіації, й ракет, і та техніка, що пройде по Хрещатику, навряд чи може вважатися справді сучасною. Втім, навіть такої техніки мало, пекельно мало..."

Ця сумна сентенція відомого в країні оглядача та публіциста була опублікована в "Укрінформі" за лічені дні до параду. Але от якраз саме це всеукраїнське дійство і показало: є у нас і техніка, і мужні люди, і не такі вже й дурні лідери. Так - українська армія поки ще не та, щоб перемагати, нищити і громити сильного сусіда-агресора. Але жорстко протистояти йому і захистити рідну землю ми вже зможемо. Армію ми майже відновили. Хоча і не в колишній її потужності, але ЦЕ ВЖЕ Є АРМІЯ! 

Йде  також реформація силових структур. Нещодавно парламент звільнив півтисячі українських суддів - як на мене, це факт теж доленосний. Триває очищення суспільства. В рідній провінційній Полтаві я був свідком, як в суді журналісти буквально атакували досвідченого, матерого суддю, якого підозрюють у корупції! А таке було нечуваним в минулі роки стагнації!

Я бачив цими днями і в Києві, і в Полтаві, як інтенсивно йде відновлення доріг. Не зупинилося і капітальне будівництво. Широко рекламується продаж нового житла.

І все це разом узяте означає, що останніх 25 років для України і українців пройшли-прожито не дарма.