На «п’ятачку, в центрі міста колись "жили -були Ленін, Луначарський, Короленко, Фрунзе…"

-------------------------------------

"У Полтаві навесні 2010-го знесли будинок Анатолія Луначарського. Сталося це десь із місяць тому, з обласним управлінням культури цей акт не було погоджено… Ще за кілька років до цього у нас перейменували площу Луначарського на майдан 1100-річчя Полтави…"

Тобто процес "дерусифікації " розпочався досить давно, хоч деякі вище перечислені люди були причетні до історії міста. І оспорювати факт, що вони були таки частиною історії Полтави, а не просто "імперським знаком" - це було б непросто і невдячно... 

* * * 
"Анатолій Васильович Луначарський все ж людина була непересічна, не надто "імперськи агресивна" набагато ближча до історії нашого міста, ніж той же Ленін або Фрунзе. Звісно, ні Ленін, ні Сталін ні Фрунзе в місті ніколи не бували... 

Або ж колись давно нам доводилося асоціювати одну із старовинних полтавських вулиць із німецькою і ду-ууже далекою від українських країв революціонеркою Розою Люксембург... А от будинок, в якому народився відомий радянський діяч Луначарський, до середини 10-х років знаходився в Списку пам’ятників історії Полтавської області ( було відповідне рішення облвиконкому від 23.04.1984...( 
Ім’я Анатолія Луначарського можна лише частково пов’язувати з тими кривавими діяннями, які творили більшовики Ленін і Сталін. 
Так само несправедливо у місті досі гідно не увічнено ім’я письменника Володимира Короленка – немає пам’ятника цьому борцеві з усякою людською несправедливістю... 
Отже, на одному «п’ятачку» Полтави була раніше, в іншій історичній епосі, "увічнена" пам’ять про Михайла Фрунзе, Володимира Леніна та інших (трішечки це стосується також і символічного пам"ятника-погруддя письменнику Володимиру Короленку, розташованому кулуарно. на території його садиби"). 
* * * * 
Ці рядки були надруковані колись у «Полтавському віснику», десь до року 2010-го вони залишались актуальними. 
Чому ж згадую зараз? Кампанія "ДЕімперіалізації "Полтави й України в цілому триває й набирає оберти. 
... Ледь виговорив це слово "деімперіалізація" й полегшено зітхнув, бо надто багато у нас в лексиці з"явилися слів з приставкою "ДЕ".

Відносно недавно деімперіалізували пушкіна, того ж таки фрунзе, надію крупську кількоїх маршалів СРСР котрі уславляли історію держави (тієї, паганської) своїми подвигами. Знищили пам"ятник композитору "тої проклятої епохи" Дунаєвському... А от зовсім на днях на Полтавщині ДЕмонтували пам"ятник легендарному підводнику радянських часів Маринеску. 

В чому тепер звинувачують моряка, українця і одесита Маринеско? У військових злочинах. Він топив кораблі вщент набиті німецькими громадянами, беженцями з регіоні Німеччини, охоплених війною... Тепер це виглядає дуже негарно. Мирних жителів убивав, падлюка!

Але ж тоді також йшла війна "на виживання", ворогів треба було повбивати найбільше, й що з того, що в потопленому кораблі (Маринеско потопив) були поранені бійці вермахту? Поранені мали б одужати й знову піти у бій проти Червоної армії... Хто кого... 

У війни зрештою немає цивілізованих законів. Ніколи не було й не буде. А якби сьодні на це зважали, тоді треба було б осудити як військвих злочинців тих численних пілотів Британії та США (їх було сотні), котрі розбомбили вщент німецікі Дрезден і Кьольн, -- за одну ніч таких бомбамардувань тоді гинуло по сто тисяч "мирних німців". 
Хто ж такий в порівнянні з цими американцями і англійцями жалюгиний Маринеско, який убив зі своєю "подлодкою" всього десять тисяч -- і то за кілька напівбезумних, небезпечних  і відчайдушних  підводних рейдів? 

Маринеско, окрім того, що він герой віни,  до того ж був безпробудним п"яницею. І як йому вдалося встановити цей страний рекорд Другої Світової -- це досі лишається загадкою...
Для мене також лишається загадковим: чому в нашому краї знищують пам"ять про Маринеско, а в той же час і в українській Одесі залишили в спокої назву знаментитого військового училища -- воно продовжує лишатисЯ "Імені Маринеско" й випусктати у наш флот українських військкових моряків... 

Для мене лишається незрозумілим, чому наші "національно свідомі" активісти з такою шаленою енергією накидаються на фактично вже руїни від усього "радянського"? 

Чому на це йдуть державні гроші, в той час, коли їх можна було б витратити не на слова і дії з приставкою "де"... 
Можна було б за ці кошти відремонтувати Краєзнавчий музей імені Кричевського, бо його ще за кілька років до війни почали "реставрувати" і ніяк не скінчуть...

Чому кошти на "ДЕімперіалізацію"  НЕ направлять на відновлення будинку -музею Патріарха Мстислава, або на памятник Симону Петлюрі? Вони ж полтавці! 

Адже на всьому рідному, полтавському й українському повинні виховуватися наступні покоління!
Бо  руйнувати -- так воно легше? 
 

Бо так, з усього цього Деструктиву, створюється ілюзія боротьби за національну свідомість? 
Може, ще доберуться нарешті й до Короленка?
Може, й про Гоголя згадають й повалять йому всі пам"ятні знаки --  бо писав він російською, а ще , на догоду царю, переписав свого "Тараса Бульбу"?

Я міг би продовжувати цей хід думок. Але навіщо?

 Боюся тільки, що зничтоживши короленків-гоголів, не вклавши ні гривні в розвиток саме своїх історичниїх цінностей, ми тільки відкотимося у розряд напівдикунських й малоцивілізованих держав світу... 

Може, тому нас так побоююється  культурна Європа?