Апокаліпсис-2026

 Щось  і настрій не був святковий, і в голову лізі сумні різні думки.

Додивився фільм. Він жорстокий і цілком суперечить первинному визначенні слова Апокаліпсис -- тобто тому , що у книзі "Откровення Іоанна Богослова»; тобто це описання катаклізмів и ДОБРИХ чудес, що перед Вторим пришестям ІІсуса Христа мають відбудися на Землі...

Жодних чудес не буде. НІ добрих, ані поганих. Буде морок і смерть усього живого.

Десь саме про це фільм Мела Гібсона.

Також я паралельно думав про ті процеси духовні, котрі відбуваються в Україні. Вони загалом печальні.
Я думаю, ми вистоїмо й переможемо. Але ціна буде великою.

Наприклад вже сьогодні відбувається нищення всього, без винятків, що зв"язано з культурою і мовою росіян (і хоча вона ж таки імперська і це правда горе, але є моменти, коли треба зупинитися і не вподоблюватися російським вараварам)

Ось зараз в моєму рідному місті розгорілася дискусія-компанія по знищенню пам"яті росіянина Володимира Короленка...

Але ж він у Полтаві прожив двадцють років, і в нього була в жилах кров українськиїх козаків!

Але ж, попри те, що в нього знаходять "проімперські висловлювання", але він після смерті гуманіста Лева Тостого був визнаний так само, правозахисником і гуманістом номер один. Совістю народу...

Короленко у своїх нарисах розглядав долю усіх народів імперії, -- і не через глобальну геополітику, а через призму гуманізму та права на гідність.

Його погляд часто називали «адвокатським», оскільки він завжди ставав на бік пригноблених меншин.

Серед основних аспектів його творчості й діяльності правозахисника були:

Перше. Захист національної самобутності

Короленко вважав, що кожен народ має право на своє «місце під сонцем».

Приклад - так звана "Справа Мултанських вотяків (удмуртів)" Короленко врятував цілий народ від кривавого наклепу. Він довів, що звинувачення удмуртів у людських жертвоприношеннях були сфабриковані царизмом, щоб виправдати русифікацію та тиск. Для нього доля маленького народу була мірилом совісті великої імперії.

Справа Бейліса: Захищаючи єврейську громаду від звинувачень у ритуальних вбивствах, він відстоював право нації на безпеку від державної брехні.

Україна: доля «двох домівок»

У нарисах, таких як «Сліпий музикант» або «Історія мого сучасника», Короленко описує долю українського народу як таку, що перебуває в стані постійної боротьби за свою душу.

Свобода як вища цінність:

Короленко захоплювався волелюбністю козацтва, але водночас сумував через те, що ця енергія часто залишається нереалізованою.

Культурне злиття.

На відміну від радикальних націоналістів, він вірив у гармонійне співіснування культур, але за умови відсутності тиску з боку імперського центру.

Циклічність страждань і терору

У нарисах часів Громадянської війни (особливо в «Листах до Луначарського», написаних у Полтаві) Короленко описує жахливу долю народів під час революцій.

Він бачив, як ідеології (і «червоні», і «білі») знищують людину заради абстрактного «майбутнього щастя».

Для нього доля народу в такі моменти — це трагедія розлюднення. Він описував, як легко зникає тонкий шар цивілізації, перетворюючи натовп на стихійну руйнівну силу.

Віра в «світло попереду»

Попри похмурі картини його сучасності, Короленко завжди залишав місце для надії. Його знаменитий нарис «Вогники» став символом віри в те, що шлях народу до свободи та справедливості довгий, але вогники попереду все ж світять.

Короленко в Полтаві був живим доказом того, що одна людина може захистити долю цілого міста від безумства терору. Його підхід дуже перегукується з ідеєю фільму «Апокаліпсис»: коли стара система валиться, єдине, що має значення — це збереження людяності та близьких.

* * * *

Повертаючись до шедеврів світового кіно...

Фінал фільму Мела Гібсона «Апокаліпсис» (Apocalypto) є одним із найбільш обговорюваних у кінематографі, оскільки він переводить особисту історію виживання в глобальний історичний контекст.

Коли головний герой Лапа Ягуара вибігає на берег океану, переслідуваний ворогами, вони всі раптом зупиняються, побачивши іспанські конкістадорські кораблі.

Зміна масштабів (True Apocalypse): Слово «Апокаліпсис» з грецької означає «одкровення» або «зняття завіси». Для цивілізації майя справжній кінець світу — це не міжусобні війни, а прихід абсолютно чужої, невідомої сили. Гібсон показує, що всі внутрішні конфлікти індіанців миттєво стали дрібними перед обличчям глобальної загрози.

Ось пророчі слова філософа Хх століття Вільяма Дюранта (написав 11-томну "Історію цивилизації") :

«Велика цивілізація не може бути завойована ззовні, поки вона не зруйнує себе зсередини».

Гібсон демонструє, що майя вже перебували в глибокій кризі (голод, епідемії, жорстокі ритуали), і прихід європейців став лише фінальним ударом для системи, що згнила.

Ілюзія порятунку: для Лапи Ягуара кораблі стають порятунком, бо вони відволікають його переслідувачів. ТА чи насправді порятунок для цивілізацій Піденної Америки?

Коли дружина Лапи Ягуара запитує: «Чи підемо ми до них?», він відповідає: «Ні. Ми повернемося в ліс».

Це ключовий момент.

Герой обирає збереження своєї ідентичності та сім'ї, відмовляючись від «цивілізації» (як своєї корумпованої, так і нової закордонної) на користь Природи та Витоків гуманізму і людської (хоч і дохристиянської) моралі Хомо Сапієнс.

Чи не чекає і Європу така ж доля? Європу й цілий світ?

Ми не порятуємо себе і своє мойбутнє, якщо впадемо перед навалою імперії Зла, але так само може виявитися Апокаліптичним прихід західних "рятівників"...