Листопад 2024-го. Перші парадокси та феномени реальності

     Як завжди в ці останні роки та місяці, ранок мій 1 листопада розпочався з новин із Інтернету. Читаю українські та російські сайти. У Литві це просто, в Україні складніше (там російські сайти заблоковані).
    Українські сайти дивують послідовністю викладу, високоморальністю та... одноманітністю.
    Тому що під час війни і коли цензура військова не порожній звук, хтось дуже розумний гребе всю інформацію, що надходить під одну «гребінку». Можливо, цим він рятує свій народ від непотрібної паніки та метушливості. А може – і не рятує. Може, навпаки – сіє в народі тупість і нерозуміння моменту, незнання, як треба поводитися в екстремальних умовах обстрілу твого житла підлим москалем, твоїм ворогом. Це і дивує, і втомлює одночасно. Ось вам перший феномен.
 

    Вчора вночі обстріляли мій район у Полтаві... Я виїхав у сімейних справах із Полтави до Каунасу третього вересня, якраз того дня, коли по місту було завдано ракетного удару і загинули десятки, а поранено сотні... Ну, а вчора нічого особливого не сталося. Обстріляли пару хат -- ну і обстріляли... Навіть обійшлося без жертв.
 

     Я прочитав в укр. сайтах, а потім зателефонував додому в Україну, і мені підтвердили: усі в Полтаві живі та здорові! Обійшлося також і без поранених!
 

      Зате вчора ж я дізнався про загибель своєї доброї знайомої, полтавчанки, милої та доброї жінки Тамари Парулави-Оскоменко.
        Тамара Георгіївна була викладачем музучилища, теоретиком музики та композитором. Прекрасним, до речі, композитором, відомим своєю творчістю по всій Україні! І вона загинула глупо. У ДТП. Її збила машина, і вона померла миттєвою смертю. І це під час війни! Коли місто обстрілюють, і я сам раніше бачив на власні очі і чув на власні вуха вибухи та тріск зенітних кулеметів! Це навіть дуже безглуздо, трагічно, незграбно якось: потрапити під колеса авто, коли довкола стріляють і ворог мочить мирне населення бомбами, безпілотниками та ракетами!
 

      Але що поробиш, кому судилося бути повішеним, той уже не втопиться. Це ще один, другий за рахунком феномен реального нашого часу. Та й не лише нашого...
 

    Вчора ж таки друга моя стара знайома надіслала з міста Росток (з Німеччини) «дуже важливу блогерську інформацію». Тобто знайома позначила її як «дуже важливу», хоча мені вона видалася і вульгарною, і дуже фальшивою. Там говорилося про лихі дії сатаністів-американців, які наближають нас до кінця світу, про капості європейських політиків (тобто теж сатаністів, які теж наближають своєю сатанинською поведінкою другий прихід Ісуса Христа). 

       Особливо парадоксальним був пасаж цього Глогера (так він сам себе назвав) про те, як світова «говно-наука» семимильними кроками веде людство до його смерті! І ще Глогер висловив сумнів, що Земля наша кругла і що вона обертається елептичною орбітою навколо сонця. Ну, це вже справжній перегин! Парадокс, карочє...
 

        Та йоханий же Бабай! Як же може бути, що наша планета не має насправді вигляда шару, що вся Європа, з простим населенням і політиками включно – сатаністи? Що навіть уся Північна Америка, США разом з Канадою і Аляскою --  самі тільки сатаністи?
 

       І що таке є ГІМНОНАУКА, про яку рече Глогер цей?? Наука про гімно? Чи про навколишнє людство космічний простір? Яке теж це... ну, як його... Ну, загалом, ви зрозуміли. Але якщо реально Земля таки квадратна... тьху... тобто вона має форму куба, то чому з однієї його грани не видно кінчика його іншої грани???
• * * * *
      Я перепрошую у читача, що обрушив на його нещасну голову те, що обрушилося на мою вчора – в сенсі інформації про те, що відбувається у Всесвіті та інших військових і напіввійськових новинах...
 

     Тут справді можна сказитися зовсім або принаймні ґрунтовно поїхати дахом.
Єдине, що мене особисто рятує і втішає, це коли я відкриваю для читання російські сайти.
Мене втішає і обнадіює в них абсолютна відсутність усякого душевного тремтіння та розумової суєти! 

      Ось якщо взяти сайт "Фонтанка. РУ".  Це Петербург. І у ньому, в сайті, половина інформацій – це кримінальна хроніка. Хтось там зарізав когось або просто втопив у крові... Хтось якусь громадянку нахабно згвалтував, а хтось мучить усю свою родину. Вбиває зрештою свою дружину сковорідкою, а потім уникає судової відповідальності! Адже це все так прикольно і забавно! Дружину - сковорідкою... А міг би банально кухонним ножиком по горлу...
«...Півроку тому суд відпустив фігуранта на волю у справі про смерть матері п'ятьох дітей від удару сковорідкою. 1 листопада повідомляє об'єднана прес-служба судів Петербурга: Павла Іскандарова звинувачують у тому, що з 2016 і по 2020 рік він, «використовуючи як привід уявної виховної мети, систематично завдавав дітям фізичних і психічних страждань...»

І так далі. Аж до удару незговірливу дружину сковорідкою включно.
Ось яких колізій балдіє  інтелігентна петрбурзька публіка! Або ще, приголомшлива і майже романічна історія:
«Мінімум 22 удари ножицями. Петербуржець отримав 8 років за вбивство...»

    Але це ж сюжет для Федора Достоєвського! Я б його, заголовок хроніки, навіть трохи вдосконалив (все-таки кримінальний репортер у мені іноді прокидається і дається взнаки). Я б таке ось видав:
ДВАДЦЯТЬ УДАРІВ І СОРОК ДІРОК!
Кльово? А?
 

     Або ось, три найбільш читані публікації цього першого листопадового випуску «Фонтанки»:
2. Кров, ножі, шампанське. Що відомо про напад у магазині О'Кей на вулиці Космонавтів
3. Затримано 43 особи, двох поранено. Що відбувається у Коркіно після вбивства таксистки
4. Суд у Петербурзі звинуватив у зґвалтуванні 11-річної дівчинки православного блогера.
Ось буквально такий рейтинг інформаційної популярності! Дослівно.
 

       І лише на останніх місцях його, цього списку топ-тем - деякі інформації про те, що в Росії то тут-то там падають на голови росіян українські дрони... Втім, про військові дії на фронті і про вбитих бомбами мирних українців - принципово жодного слова! Росіянам дорожче внутрішня гармонія і рівновага душі, православне усвідомлення власної святості, ніж правда життя!
Фух! Ну, ось... Здається, перерахував усі перегини та парадокси сьогодення.