Геноцид українців у ХХІ столітті. Історія та передісторія. Географічний екскурс

     Геноцид, Голодомор в Україні -- це насправді є тема для великої монографії, докторської дисертації. Наш Президент назвав ракетну атаку на беззахисне українське село фактом геноциду..

Але у мене буде лише короткий нарис, пов'язаний з війною Росії в Україні. Почалося ж все між нашими країнами ось як.   Росіяни вбивали українців і в минулому ще столітті -- багаторазово і у великих кількостях. Знищували масово…

    Перший геноцид, який чомусь не дуже-то згадують ні історики, ні політики, ні навіть затяті українські націоналісти стався в 1921 році, в апогеї громадянської війни між російським «пролетаріатом» і буржуями всіх мастей і національностей. Очевидно, що однією з головних мішеней тієї різанини для більшовиків був український «куркуль», тобто міцний селянин, який самим фактом свого існування дратував московитську злидоту.

     Для ілюстрації цього історичного факту у мене немає абсолютно вивіреної статистики, але історики говорять про мільйон чоловік (або навіть більше), замучених голодом і репресіями.  Мыльйон українських громадян. Слово "громадян" вживаю навмисне. Бо у роках 1918-1921-х відбулася перша спроба оформити українську державність... 

     Є свідчення очевидців та учасників тих подій: наприклад, у моїй рідній Полтаві, там, де донедавна був пам'ятник Леніну, лежала купа мертвих тіл. Це були селяни, які тікали-рятувалися від війни та голоду. Вони не врятувалися. І їх навіть не відразу поховали, тому що вокзал також був забитий мерцями і їх ховали похапцем, швидше і в першу чергу.

     Про геноцид-Голодомор 30-х років сказано зате багато, і зараз все більше країн визнають цей факт наруги росіян над «братами-українцями». Щодо статистики тут теж є розбіжності. Я був свідком телевізійних дебатів на Московському ТБ, коли політолог і журналіст, українофоб Максим Шевченко вчепився в політолога і вченого історика Миколи Сванідзе якраз з причини «розхожості в думках». Шевченко доводив, що в результаті сталінських репресій загинуло 980 тисяч осіб, а Сванідзе називав цифру в кілька мільйонів. 

    Одначе, так і не знайшовши достатніх аргументів, обидва зчепилися в страшній публічній колотнечі, в якій звичайно ж переміг Максим, тому як був багато молодше і здоровіше Миколи. Мені вже тоді це все здалося дивним. Адже яка така особлива різниця, загинув мільйон або мільйон і п'ятдесят, наприклад, тисяч? Кожне людське життя має безумовну цінність перед Господом і за кожного невинно вбитого хтось повинен перед Богом нести відповідальність.

     Відносно ж подій епохи Голодомору, то багато фахівців його ідентифікують з одним роком – 1933-м, – але ось наприклад сучасний український публіцист і історик Віталій Портников справедливо підкреслює, що це була справжня кривава і тривала війна між росіянами і українцями. Портников наводить факти: кілька років українці не просто інфантильно здихали під натиском продзагонів, але билися і як могли, зі зброєю в руках, захищали свої життя і свою свободу від «братніх обіймів». 

     Загинуло тоді за різними оцінками істориків від 3-х до 7-и млн. селян (в основному Голодомор був спрямований проти сільського населення країни).

      Під час Другої світової війни можна також вважати, що росіяни «підставляли» під головні та нищівні удари ворога саме українських солдатів. З різних військових причин загинула також багатомільйонна маса нашого цивільного люду ... Я так нечітко позначив ці причини, бо не тільки в нацистських концтаборах і від бомбардувань Люфтваффе гинули мирні і неозброєні українці. Наприклад, мою рідну Полтаву в 1943-му році розбомбила рідна радянська авіація. 

     Не залишила каменя на каменя при відступі німців. Хоча в цьому не було військової необхідності – солдати Вермахту і так вже з міста пішли... Кажуть (але тут я можу лише обмежиться чутками), що таким чином Сталін помстився полтавцям за те, що вони допустили в своє місто Гітлера. Гітлер дійсно приїжджав в 1942-му році в Полтаву і там провів засідання свого Генштабу. Але яка була в тому вина самих полтавців? Якщо вже війська Вермахту перед цим дійшли аж до Москви і Сталінграда, і ніхто, навіть сам Йосип Великий, не зміг їх утримати?

      Так ось: підбиваючи підсумки минулої в минулому столітті страшної війни, смію стверджувати, що вони несли в собі риси геноциду українців – і не тільки з боку гітлерівської Німеччини! Дії такого "маршала перемоги" як Жуков і ще багатьох радянських воєначальників, дії Смерша і НКВС призвели до невиправданих демографічних втрат українських громадян. Вони становлять майже 12 млн. чоловік, чи це не геноцид, і хто і коли понесе відповідальність ще й за нього?

      У 1947-му році відбувся ще один масовий голод в Україні. 

      Втрати нації були значно меншими, ніж у попередніх голодоморах. Загиблих, невинно і передчасно, обчислюють вже в десятках (сотнях) тисяч. Чомусь і про цей факт зовсім або не говорять, або згадують побіжно і історики, і політики. І російські, і інші зарубіжні. Але оскільки це страшна подія не настільки віддалене в часі, то навіть моя стара мама (їй 86) згадує: на базарі і на вокзалі в ті місяці можна було побачити багато опухлих від голоду молодих людей, хлопців і дівчат, які стогнали від мук і корчилися від кольок в порожніх шлунках. "Вони сиділи на базарних прилавках, розгойдуючись і тужливо примовляючи: ой їсти хочеться, ой їсти хочеться...» – згадує моя мама.

Хто інспірував той Голод? З чиєї вини, вже в країні-переможниці німецького нацизму, українська молодь мучилася і вмирала від недоїдання?

      До слова скажу: в останні роки війни по американському Лендлізу в СРСР надійшло стільки харчів, що за підрахунками зарубіжних істориків їх могло вистачити на 10-мільйонну армію і на три роки її утримання! Хто зжер ту американську тушонку, і чому вона не дісталася бідним українським юнакам і дівчатам?

       Ну, і ось, після короткого нарису головних колізій, спробую підвести проміжний підсумок. За роки Радянської влади на Україні, моя країна, яку називали і називають донині європейської житницею, від штучно інспірованого голоду і від масових страт і розстрілів загинуло не менше 15 млн.громадян. Мабуть, цю цифру можна зіставити тільки з кількістю невинно убієнних японцями китайців (тільки мирних жителів за кілька років минулої війни було знищено до двадцяти млн.) можна згадати і про геноцид євреїв. Можна порівняти все це з уже послідували після 2-ї світової спалахами озвіріння в Кампучії (червоні кхмери вбили кожного четвертого громадянина своєї країни). Або можна згадати трагічні факти геноциду в Руанді і Бурунді - де "брати хуту" різали і вбивали "братів тутсі" і чимало досягли успіху в цьому своєму прояві кровної спорідненості і братньої турботи…

      Вчені науково довели, що українці і росіяни за своїм етногенезом абсолютно різні народи і їх спільна історія за останні 350 років — це історія окупації земель і поневолення українців з боку московитів-росіян.

      Однак питання про причини такої давньої і кривавої ненависті між   » кацапами і хохлами " не стоїть ні в площині етнічній, ні навіть географічній (тому як ми сусідні країни, а й раніше інші народи часто воювали один з одним за територію і різні природні ресурси).

      Але! Я все-таки перейду саме до географічної складової цієї сумної теми. У тому сенсі, що спробую пунктирно зіставити те, що відбувалося в Руанді в 1994-му з тим, що відбувається зараз, в 2023-му, в Україні.

      У цих двох сумних подій багато спільного. Але є і відмінності.

Під час геноциду в Руанді (і Бурнунді теж, оскільки ці дві країни були штучно розділені європейськими колонізаторами з однієї держави) поділ на хуту і тутсі носив більше соціальний характер. Народ реально був один. На момент конфлікту між цими етнічними групами не було мовних та культурних відмінностей. Та й фізичні відмінності багато в чому стерлися від міжетнічних шлюбів…

      Втім, в етнографічних описах досі поширене уявлення, що хуту нижче ростом, і що їх шкіра темніше. Викликано це ще однією відмінністю. Тутсі, які досягають росту 190 см, займалися в основному скотарством. Хуту були більше землеробами. За часів, коли тут господарювали німці, білі колонізатори постаралися навіть вселити, вбити в мозок якісь расові переваги тутсі над хуту – мовляв, перші не тільки стрункішою і більш рослі, але і в сенсі інтелекту вище останніх.    

       Тобто, більш пізній расовий німецький гітлеризм і тут, у своєму ще зародку, заподіяв шкоду ... 

     Німці після 1-ї світової війни Руанду як колонію втратили, вона перейшла до Бельгії. А вже бельгійським колоніальним урядом національність "хуту-тутсі" була записана в ідентифікаційній картці руандійця. Тобто, первісну загарбницьку політику» розділяй і володарюй " бельгійці закріпили документально: запис про національність дитини відповідав запису про національність його батька. І якщо батько був записаний як хуту, то всі його діти вважалися хуту, навіть якщо їхня мати була з тутсі. Нечисленна спочатку етнічна група тутсі була при цьому елітою суспільства. Тутсі в основному входили в правлячий клас і складали апарат чиновників і керівництво армією. Етнічні сутички між тутсі і хуту тому відбувалися і до епохи колонізації європейцями, але вони не носили кривавий і запеклий характер…

      Але! Після здобуття Бурунді Незалежності в 1962 році хуту отримали перевагу у владі в Руанді, і в наступні десятиліття в країні відбулися вже два справжніх геноциду. 

      Вперше масові вбивства хуту армією тутсі відбулися через 10 років. Число жертв оцінюється від 15 000 за офіційними даними, до сотень тисяч (за даними хуту і деяких істориків). А в 1994 році відбулися вже масові вбивства тутсі. 

      Вбивали хуту. 800 тисяч громадян Руанди, записаних за паспортами як тутсі, стали жертвами цієї різанини ... А всього ж в результаті конфлікту загинуло більше мільйона чоловік (14% населення країни).

      Обидва геноциди були розслідувані міжнародними правовими організаціями і матеріали представлені Ради безпеки ООН ... аж у 2002 році. 

      Треба сказати, що крім провокаційних і підбурюючих до конфлікту дій білих людей, було відчутне «підливання масла у вогонь» тодішнім Папою Римським (точно так, як зараз дії Ватикану в якості «миротворця» по відношенню до України).

     Католицька церква зіграла в конфлікті, повторюся, негативну роль, - але в той же час і ООН повела себе вкрай пасивно і рівно нічого не зробила для упокорення воюючих сторін.

     Те саме відбувається і сьогодні. ООН пасивно спостерігає за тим, що відбувається геноцидом в Україні, а Ватикан кликушествует і поводиться як мультяшний котик Леопольд: "хлопці, давайте жити мирно!»

     Щодо цинічності і дурості європейців, які по суті і роздули вогонь ворожнечі в Руанді говорить ще такий факт. З категорії "хуту «можна було перейти в» тутсі" не тільки за антропометричними даними (раптом хуту в змішаному шлюбі залишав більш росле потомство). Бельгійці культивували і такий підхід до визначення «братньої національності»: якщо у тебе, наприклад, 5 корів, то ти ще хуту. Не доріс ... але коли одиниць худоби в твоєму особистому стаді більше 10-значить ти вже став тутсі!

     Звичайно, я описую трохи перебільшено. Всі ці перипетії привели в підсумку до одного з найкривавіших геноцидів в людській історії... 

       Але якщо згадати геноциди ХХ століття, здійснені росіянами проти українців, то тут і десятикратний розмах (15 млн., а не один мільйон) і багато «незрозумілок», що вимагають окремого дослідження фахівцями істориками, політологами та етнографами.

       Якщо спробувати все зрозуміти тільки з точки зору етнічних відмінностей-все-одно все, що відбувається вже в ХХІ столітті, коли ядерна (!) мілітаристська і тоталітарна держава напала на   «братнього " сусіда, – все це не піддається осмисленню і поясненню!

      Також важко все пояснити тільки впливом зомбі-ЗМІ і збожеволілих лідерів кремля на голови своїх співгромадян і вірнопідданих... також не буде повним пояснення того, що відбувається навіть комплексом причин: і етнічними відмінностями, і божевіллям російського «царя», і вікової взаємної ненавистю, і могутністю «зомбоящика».

       Російсько-українська війна не має зовнішнього підбурювача (як у руандійській різанині). Що б там російські ЗМІ не кричали про підступи америкосів і гейропейців, – українці ж самі будували свою зовнішню і внутрішню політику в минулі тридцять років. 

      Може, саме цей факт –  те, що ми наполегливо відбудовували і вже майже створили свою державність –  так розлютив країну агресивних і на весь світ розлючених московитів? Може, і це ... у всякому разі, російська Імперія Зла не змогла занадто довго відчувати себе саме імперією, без підпорядкованої нею ще 300 років тому території благодатного краю і волелюбного, талановитого народу. Тому-то все і почалося. 

 Замість постскриптуму

       Не так давно, буквально днів десять тому, мені довелося побувати в Шотландії, де провідував свою біженку-дочку.

      Вона живе в родині шотландців. Добрі люди, Ема і чоловік її Ларі, прихистили українців... Вечорами ми зустрічалися за одним обіднім столом (вечеря у британців називається «Діннер», тобто обід). Говорили на різні теми. Одного разу Ема провела аналогію: шотландці теж зазнали репресій і депортацій, але вже з боку англійців. 

     У 18-му столітті, наприклад, скориставшись кланової боротьбою роз'єднаністю в гірських районах країни, англійський уряд провів депортацію тамтешніх жителів за океан, в Новий Світ  (під маркою переселення в «кращі і благословенні краю»). В Америку ті люди пливли на жахливо розбитих і старих кораблях. Тому вже під час плавання через океан відбувалися катастрофи, кораблі тонули...  

       Десятки тисяч людей загинули, в тому числі і від голоду, так і не досягнувши «землі обітованої». В результаті сотні тисяч шотландців і ірландців виявилися в числі перших колоністів Північної Америки, але це дісталося обом народам занадто високою ціною.

  Українці мало знають про ці деталі історії Британії, так само, як і британці не особливо в курсі страшних подій, що відбувалися в Російській імперії (вже під назвою СРСР) у ХХ столітті…