Гелікоптер "САНЬКА" як феномен полтавської історії літакобудування

    Ці події розгорнулися мало не тридцять років тому
У Полтаві почали виготовляти двомісні вертольоти.
      До мене одного разу підійшов дуже хороший знайомий і повідомив: мовляв, йому запропонували робити пакувальні ящики. в які буду пакувати... вертольоти! А саме самі ці вертольоти вже почали виготовляти в сусідньому з його" столяркою " цеху...
Історія неймовірна.
   Незабаром я познайомився з господарем виробництва, Ігорем Політучим. Він був господарем фірми "АЕРОКОПТЕР", котра розпочала випуск літальних апаратів у Полтаві... Взяв у нього інтерв'ю для своєї газети.

   А в рядках, цитованих нижче, я частково використав ще й фрагменти іншого інтерв'ю з Політучим, яке було опубліковано в той же приблизно період...:

-- Конструкція нашої машини в принципі класична. Ми брали все найкраще, що було на той час у світовому вертольотобудуванні, і що нам було під силу втілити в реальність. Наприклад, торсіони, які використовуються в несучій системі АК1-3, такі ж, як на знаменитій «чорній акулі» і вертольотах Сікорського.

Потім ми ж працювали не поодинці! У розробці АК1-3 брали участь фахівці з Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського "Харківський авіаційний інститут". Аеродинаміка була прорахована, модель продули в аеродинамічній трубі ХАІ. Також "Аерокоптеру «допомагали Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро» Прогрес" ім. Івченко та АНТК ім. Антонова в Києві.

- Як вдалося так швидко налагодити виробництво?

- Допомогла кооперація з різними підприємствами, в т.ч. такими потужними, як Запорізьке «Івченко — Прогрес». Деякі деталі виготовляємо самі-наприклад, лопаті. Причому робимо їх не суцільнометалевими, а з композитних матеріалів, за найпрогресивнішою технологією.
Трохи історії. Звідки з'явилися вертольоти...
                                                                    * * * * *
У 90-ті роки на Полтавщині опинилися кілька беушних французьких вертольотів «Алуетт-3». Один з господарів двох «алуеттів» запропонував місцевому умільцю Олександру Запішному, — обидва відновити, плюс ще один побудувати з наявних запчастин. Відтворені ними вертольоти досі літають в Україні.
Запішний не тільки займався ремонтом вертольотів, але ще створював дельтаплани, Параплани, збирав як-12 та інші літаки. ОЛЕКСАНДР за освітою не був ні льотчиком, ні авіаінженером, але володів такими знаннями, що міг багатьох професіоналів заткнути за пояс.

   2008 року "Аерокоптер " зібрав і продав 20 вертольотів, його річний оборот перевищив $ 1 млн.

   А в 2009-му експерти ринку оцінили вартість підприємства в $ 20 млн.Полтавського виробника вирішила купити компанія з Арабських Еміратів Perla Group International, але угода не відбулася. Ігор Політучий, прокоментував цей факт таким чином, що його не влаштував інвестор.
Крім вдалого рішення з «двигуном» (його взяли з японського авто" Субару"), розробку полтавців відрізняли і інші дотепні і вигідні для експлуатації конструкторські ходи.

   Як відомо багатьом, "Субару" - це популярна марка автомобіля. Але мало хто знає, що до 1945 року японці випускали з цим двигуном... літак. А оскільки мотор "Субару «мав всі пристосування до авіатехніки, то переробити його» навпаки" — переставити знову з авто на вертоліт було не дуже складно.
Водяна система охолодження "Саньки «теж принципово відрізняється від аналогічних американських вертолітних моделей» Сафарі«,» Робінзон «і»Швайцер".

     Відрізняється саме вигідністю, тобто своєю економністю і надійністю. Ну, і ось такі мав ТЕХНІЧНІ характеристики наш, Полтавський "Санька".
Вони теж були конкурентні: максимальна швидкість на землі 186 км / год, максимальна польотна вага 650 кг, запасу палива вистачає майже на 400 км, максимальна висота польоту 3 тис.метрів, паливо – автомобільний високооктановий бензин, екіпаж – один пілот, пасажирів плюс. Вертоліт, крім суто транспортних функцій, може виконувати і інші найрізноманітніші завдання.

   Фірма "Аерокоптер" зникла. як уже сказав десь років 13-14 тому. Ще раніше загинув генконструктор полтавського гелікоптера Олександр Запішній. Трагічна подія сталася у травні 2000 року. Ця смерть була несподіваною для всіх його друзів і колег, бо на той час вже існувала ота сама ФЕНОМЕНАЛЬНА  фірма із конструкторів-професіоналів, де «генеральним» був аматор Запішній.
     А доля подальшого  випуску "САНЬКИ" мені лишилась невідомою, оскільки виробництво його було "торпедовано" конкурентами-киянами.

    Ось таку історію я відкопав в своїх старих блокнотах і в архівах (вирізках зі старих газет).
І ось сьогодні ми клянчимо у сусідів літаки, вертольоти, танки, бойові дрони.... Але ж то виробництво, нехай і невелике, яке мали ще двадцять років тому цілком могли б відновити і налагодити!