П»ята колона. Як вона виглядає сьогодні в Україні

«У Франції, котра програла Гітлеру війну 40-го року, при всьому загальному патріотизмі французів, були й ті, кого називаємо колобарантами, і вони якраз зіграли певну роль  у програші воєнному цієї країни, а потім все розрослося у зраду політичну, в режим Петена. 

  84-літній старікашка Петен, у минулому герой першої світової війни, маршал Франції, очолив її  французьку «П»яту  колону» й став головою прогітлерівського уряду часів окупації. Щось  аналогічне, у сенсі формування зрадницького контингенту в адмінапараті й армії відбувається зараз в Україні. Не випадково, й навіть зі своїм глибоким  причинно-наслідковим зв»язком  відбулися безкровна сдача Криму й зрадницький сепаратизм Донбасу… Процес формування у нас П'ятої колони почався набагато раніше 2014-го. 

 Приклад. За повідомленнями наших і зарубіжних ЗМІ депутат Держдуми, Верховний отаман Союзу козацьких військ Росії і зарубіжжя Віктор Водолацький заявив: він готовий відправити в Україну 15 тис. козаків! Ну, звичайно ж, якщо надійде прохання про це від «козаків українських».

Цей прийом відпрацьований у Кремлі давно. Спочатку на штиках Руський  (совєцький) Мір заносить у регіон чи цілу країну свій «устав» й окупаційні порядки. Потім москалі проводять «референдум», або ж дострокові вибори й садять свій маріонетковий уряд. Так було в Угорщині в 1956-му, так було в Чехо-словаччині у 1968-му, так було пізніше в Афганістані, й так далі…  

    А візьмемо вже рік 2014-й. 

 На нас посунула з РФ численна допомога місцевим колаборантам. Чисельність цієї, козацької П»ятої колони «допомоги українцям» з чорносотенних формувань Росії є чималою. Керівник «реєстрових козаків» Олександр Бєлов назвав цифру в …760 тисяч чоловік!  Навряд навіть за часів царської Росії могли так швидко й серед саме козаків зібрати  стільки «активістів». Ці хлопці рвуться у бій, хочуть підтримати злочиний режим Януковича. Вони ж, ясна річ, виступали  й проти Київського Майдану. Вони вже показали, на що здатні, в розгоні демонстрантів у Луганську, Донецьку та Запоріжжі.

     За всім за цим стоїть і якась більш організована сила, ніж опереткове поки ще «козаче військо». Фактично це ФСБ. Фактично це путинський режим з усіма його розгалуженими силовими структурами. Змушений констатувати й такий факт. Дуже сумний: до контингенту зрадників й колаборантів хилиться сьогодні значна частина тих же українських спецслужб, армії. 

  Обидві ці Держспецслужби –  і ФСБ і СБУ –  є правонаступниками легендарного КДБ і діють тими ж методами (згадаємо історію «експорту соціалістичних революцій» в треті країни). 

   І КДБ , і ФСБ  і переслідували однакові цілі. Тобто зміцнення тоталітаризму і відтворення імперії, її колишньої могутності більшовицького СРСР».

     На цьому перерву самоцітування, бо з того , вже достатньо далекого 2014-го, багато що змінилося. Хочу ще повернутися до  історії самого терміну.

     Термін "п'ята колона" придумав іспанський генерал Еміліо Мола, який командував армією франкістів в ході громадянської війни 30-х років минулого століття в Іспанії. Наступаючи на Мадрид, він передав по радіо на початку жовтня 1936 року звернення до народу: мовляв, крім наявних в його розпорядженні чотирьох армійських колон він має ще «п'яту колоною». У самому Мадриді. Ця вирішальна сила, мовляв, у потрібний момент вдарить з тилу.

  І справді – вони таки вдарили.

   "П'ята колона" франкістів сіяла паніку, займалася саботажем, шпигунством і диверсіями. Але навіть і такі її акції мали тоді перебільшений, чисто "пропагандистський успіх", адже республіканський Мадрид протримався проти франкістів-фашистів два з половиною роки. Для історії цей період – лише одна мить.

  Легко розшифрувати й склад П'ятої колони: там були і противники республіканського режиму, і ховалися в місті кримінальні елементи. Велика частина з них переховувалася на території німецького посольства, що займало цілий квартал. Тобто це були ті ж фашисти (на німецький кшталт). Точно як у російській приказці: та ж Марія Іванівна, тільки з інших дверей.

Ще цікаві спостереження з недалекої минувщини. 

   Я багато років працював в Україні, в Полтаві, мені доводилося досить часто зустрічатися і брати інформацію «для громадськості» в прес-службі місцевого управління СБУ. Враження склалося від цієї контори двояке. З одного боку, я не пригадаю випадку, щоби за оті двадцять років Незалежності  (повторюю, це у нас був ретропогляд з моїх минулих вражень) полтавські есбеушники зловили хоч якогось миршавенького шпигуна, диверсанта. Саме не Суперджеймсабонда, а хоч якогось агента-замухришку... З іншого боку, ці люди, багато з них прийшли на службу в СБ недавно, вони молоді, й вони є справжні патріоти своєї країни, принаймні переважна більшість. 

    І якщо вже почитати хоча б заголовки полтавської преси, то видно: наші спецслужби, уже в часи війни 2022-го року гав не ловлять.

   Ось ці заголовки.

Начальника Миргородської РВА затримали на 500 тис. грн хабара

СБУ ПРОВОДИТЬ ОБШУКИ В УПРАВЛІННІ ЖКГ ПОЛТАВИ З ПРИВОДУ ПІДРЯДІВ НА УТРИМАННЯ ВУЛИЦЬ

Іллю Киву звинувачують у зраді, пропаганді війни, посяганні на територіальну цілісність, закликах до захоплення державної влади… 

В Україні заборонили проросійські політпартії — закон підтримали усі полтавські нардепи

Тобто з приємністю і з вірою в майбутнє можна відзначити, що суспільство гуртується навколо влади й сепаратисьські настрої в ньому різко зменшилися. Але… Але явище саме по собі зовсім не зникло й становить величезну небезпеку. 

Сьогодні я б вирізнив  два типа сепаратистів. А саме...

 (далі буде)