Людина з гранатою

   Колись був  такий «у класиках» радянський фільм «Человек с ружьем». До речі, фільм непоганий, повчальний й зі своєю так би мовити революційною інтригою…

 Ось й сучасне українське суспільство збурила інформація про те як такий собі громадянин пройшов у будівлю Кабміну й на момент коли вже писалися ці рядки влаштовує нардепам невеликіий кіпіж. Терориста намагаються умовити мирно здатися, але покищо це безрезультатно.

Я що ще з цього приводу зауважу.

 В українському суспільстві Людина  з гранатою вочевидь відіграЄ й відіграватиме ще свою помітну історичну роль. 

За даними українських інформагентств, відповідне відео з'явилося-заполонило уже наш Інтернет. Цю інформацію підтвердили й в поліції Києва. "Так,  поступив такий виклик, на місці НП працюють правоохоронці", - повідомили звідти.  А тим часом з Кабінету міністрів повідомили, що нічого не коментують.  Мовляв щодо того, що відбувається, -  то цим займається МВС і поліція. Також відзначили, що підготовка до засідання Кабміну проходить в звичайному режимі. .

  Поки там, у Києві, все владнається, я розповім ще дві історії в тему

  Перша відбулася ще минулого століття в Лубнах, якщо не помиляюся, -- і я ту кримінальну подію ретельно розбирав й підготував відповідну публікацію в своїй газеті. Колізія така. Одного крутого лубенського бізнесмена "заказав" інший, місцевий же "крутько". У них була конкуренція. Боротьба так би мовити за ринок  "по-лубенськи". 

  Крутий бізнесмен Н., щоби точно вже здихатися суперника по бізнесу М. найняв двох кілерів. Кілери також були з місцевих й ще не надто досвідчені. Зі зброї вони мали одну тільки гранату й --  абсолютний нуль досвіду як ту гранату використати на ділі. Тому вони кинули жереб. Тобто кому кидати гранату й підіривати конкурента  Н. на фіг!

  Отже, кинули монетку й той, хто виграв шанс набути більшого досвіду поводження з небезпечною зброєю, засів у засідку... Товариш його підстраховував.  Новоспечений кілер (а вони обидва ще не мали досвіду замовних убивств) дочекався, коли М. вийде зі свого дому й сідатиме у свій розкішний ... гм... "Жигуль" ( а авто "Лада-вісімка" тоді була значною розкішшю навіть серед лубенських бізнесменів). 

  Отже, Н. вийшов із двору й трохи забарився, перш ніж сідати до свого авто, -- йому здалося, що забарахлив двигун й він поліз під капот.  У цей момент у кілера настільки засвербіли руки, щзо він не дочекався більш зручного моменту, а кинув гранату. Він трохи промазав. Граната вибухнула під дном автомобіля й вибухова хвиля від неї, разом з усіма осколками, не зашкодила бізнесмену М.  Жодної подряпини. Зате самі горе-кілери жахливо перелякалися й утекли. Мораль цієї басні така.

  Кілери-невдахи одержали пізніше по 5 років ув"язнення. Н. викрутився якимось чином від переслідування як замовник вбивства. Наскільки пам"ятаю, він одрежав "умовний строк"...  А М. благополучно потім виграв конкуренцію у Н.

 Історійка начебто банальна, й  вона так собі за розвитком драматизма й самої колізії.  Але є деталі. Цікаві. Навіть кумедні. 

  По-перше, наряд міліції, которий прибув на місце події констатував під самим "Жигульом" чималеньку воронку. Але у протоколі про походження вибуху було записано: "Взірвався двигун..." Що свідчить про рівень компетенції вже дотішньої нашої міліції котра не змогла вибух від гранати вілрізнити від вибуху двигуна "вісімки".

   Ще друга деталь змушує чи то іржати до коликів у животі, чи ридати. Знаєте, який гонорар пообіцяв  бізнесмен Н. за вбивство бізнесмена М.?  Він отим двом юним лубенцям заплатив сто долларів завдатку, та ще пообіцяв по виконанню замовлення... на три дні дати покататися свого також, не менш розкішного, ниж у М., "Жигуля".  "Дев"ятку", здається... Ось тепер самі здогадуйтеся, яка буде остаточна мораль!

 І нарешті останні випадки  - про них я прочитав у "Полтавщині" на днях. Ось заголовок: У Миргороді суд призначив 4 роки умовно АТОвцю, який тримав удома 9 гранат

Тобто ще у 2016 році такий собі учасник бойових дій в  АТО біля річки Хорол знайшов сумку з гранатами і патронами. Чловік зберігав її у себе вдома — суд призначив чоловіку 4 роки умовно й  слава богу, що нічого з цього арсеналу не вибухнуло...

А от ще цікава колізія, місце дії - полтавська область й знов цікавим чином до події причетний міліціонер. Читаємо: "Полтавський райсуд виніс поліцейському, який п’яним кинув гранату в жінку — потерпіла отримали тяжкі тілесні ушкодження"

йдеться про те, що днями Полтавський районний суд присудив 10 років тюрми 37-річному Сергію Щурову, який ще  позапозаминулого року в Опішні застосував бойову зброю проти мирної жительки. Потерпіла тоді отримала тяжкі  рани від вибуху гранати. 

Засуджений Сергій Щуров, колишній поліцейський, також як і герой попередньго епізоду, був учасником бойових дій в АТО. Чоловік працював до інциденту на посаді помічника чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 4 ГУ НП в Полтавській області.

У день скоєння злочину Щуров був у нетверезому стані. Все сталося чисто випадково й колізію можна навіть трактувати так, що цей Щуров хотів присікти злочин - угон авто з подвіп"ФЯ свого сусіда. Щоби затримати угонщиків (це були два молодих хллопці. він й кинув гранату... Смішно? Не смішно.попав гранатою в жінку, котра опинилася поруч. Потерпіла приїхала до своїх сватів, які жили навпроти обвинуваченого. Жінка хотіла було забрати автомобіль свого сина у отого свата, але зовні це справді могло виглядати як пограбування серд білого дня... ну то й що? Професійний мент для цього мав кидати гранату? Звучить навіть якось цинічно й викликає питання щодо душевного здоров"я Щурова...  Потім на суді з"ясувалося, що злочинець був гарним батьком. Але після служби в АТО Щуров довго вливався в соціум, з  нервами у нього насправді був розлад. Реабілітацію, як особа неурівноважена, Щуров не проходив.

Знову чекаєте моралі?

Вона проста. У нас йде війна й одним із наслідків її  виявилось те, що раніше. у минулому столітті назвали Афганським Синдромом. Люди, котрі йшли в ХХ столітті і йдуть уже в столітті нинішньому убивати інших людей, навіть якщо вони й  творять при цьому високу місію (захист Батьківщини, приміром) потребують особливого піклування й нагляду суспільства. Суспільство покищо звертає на подібні ексцеси увагу, як на те, що вже сталося, ПОСТФАКТУМ, так би мовити! Й ще я бачу дивну закономірність: правоохоронці й у тому випадку (з минулого століття) й у сучасних інколи грають сумну й парадоксальну роль... Тут вже обійдуся без зайвих коментарів.

До речі! Поки дописував цей текст, з"явилася нова інформація про терориста з гранатою у Кабміні!

Як рох"яснив для ЗМІ голова нацполіції Клименко, "правооїхоронці провели спецоперацію по знешкодженню громадянина. Він живий і виступатиме як підозрюваний". Ситуація , сказав головний поліцейський, була нестандартна. Затриманий терорист виявився учасником АТО, він пройшов важкі бойові дії, був двічі поранений. У нього черепно-мозкова травма... Клименко ще обмежився таким коментарем, мовляв, мотивацією терориста, його першопоштовхом до злочину, були якісь особисті "складні життєві  обставини". Які саме? Скоро дізнаємося.

Постпостскриптум

За інформацією у соцмережах, людину з гранатою, котра грозилася підірвати Кабмін, звати Володимир Прохнич. Він колишній боєць батальойну "Айдар", член громадської організації "Бучанська варта".  ДОВАРТУВАЛИСЯ....