Йдучи назустріч славетному ювілею: спогади щодо хахлабаксів
Від тих часів лишилися мої раритети, -- це залишки купонів-карбованців минувщини. Епохи славетного виникнення й збагачення олігархату
Я працював у ті часи в газеті " Вечірня Полтава". Був заступником редактора й, окрім решти притаманних цій посаді функцій, вів питання вуличної торгівлі газетою .
Це було надзвичайно складно, Але завдяки цій торгівлі стрімко виріс наш тираж, Було 5 тисяч - за рік стало 55! Це унікальне досягнення: думаю жодна газета з полтавської історії не може цим похвалитися .
Так от, історія цих купюр незвичайна. Сотка купюр у пачці по одному карбованцю - це вже сам по собі раритет! А у ті часи й роки я збирав з торговців тижневу виручку, а потім здавав її до бухгалтерії, Перераховувати купюри було важко й нудно. Але торговці газетою (їх на той час було вже більше півсотні) були дуже акуратні. Нестачі й розбірки, котрі з них витікали, траплялися дуже рідко!
Що ще було феноменальне з того періоду мого життя? Щоразу приносили мені грошей цілий ЧАМАЙДАН! Точніше - кейс, Після того як їх перераховував, я здавав виручку в бухгалтерію. Так що цікаво: тривала гпер-супер--інфляція. водночас зростав тираж газети. Й щоп"ятниці, коли гроші приносив у друкарню, виявлялося, що чемоданчик мій набитий вщент.
Причому це тривало усі два роки! Отієї самої гіпер-супер.... Причому ніколи не було, щоби мій чамайданчик або залишався напівпорожнім, або кількість купюр перевищуала вмістимість мого кейсу. Отака чудасія. Веселі були часи!
Й дуже - дуже фантасмагоричні! Часто розрахунки на побутовому рівні (в магазині промтоварів або біля кас залізничних білетів) тривали якраз отакими пакунками з грошима. Як казав один літературний герой, "апельсини грузили пачками...." Чи "бочками"?
Не пам"ятаю вже точно.
