Як "Старі Васюки" перетворити в Нью-Полтаву?
Хто читав про Остапа Бендера, той зрозуміє мій натяк. Полтава має як місто амбітні мрії про свої виняткове місце на мапі України... А втім господарі нашої мерії та офісу губернатора мало свідомі щодо шляхів перетворення нашого скромного полісу в європейське процвітаюче місто. Ось хочу повідомити про один з цих шляхів
Багато років тому я узяв інтерв"ю у цієї надзвичайно цікавої людини. Він вертолітник-полярник. Облітав разом усі простори північних морів й Льодовитого Океану (був прикомандирований на багатьох криголамах СРСР). Крім того, він дуже ерудований й обізнаний у своїй галузі фахівець.
Отже, інтерв"ю з Миколою Моргуном було колись опубліковано в "Полтавському віснику". А оскільки це видання святкувало на днях свій ювілей і я перебрав усі свої архіви стосовно нього, то знайшов цей цікавий фрагмент бесіди з полтавцем Моргуном.
– Миколо Володимировичу, чому, в Україні перестала розвиватися галузь повітряних перевезень? Зрозуміло, що криза! Але якщо придивитися, скільки на вулицях стало їздити тих же автомобілів, причому розкішних іномарок...
– Авіаційна галузь теж поступово стає на ноги. Тільки у Полтаві цього не видно, бо в дуже віддаленому місці збудовано аеровокзал цивільного аеропорту. У сусідньому Харкові хоч чартерні рейси на закордон існують. А в нас – нікому до цього, до авіації, як такої, немає діла. Хоч раніше Полтавська область славилася в усьому Союзі тим, що тут діяло аж 60 загонів “хімічної” авіації! Ніде не було такої “щільності” обробки полів міндобривами та гербіцидами. Сьогодні ж занепала і ця галузь, і пасажирські перевезення (вони практично зійшли нанівець на десятиліття - уточнення авт.), бо – дорогі квитки і довго, незручно добиратися до аеровокзалу.
– Кажете, незручне місце? А військовий аеродром, з якого нині майже не злітають літаки?
– Над цим питанням варто задуматися. Справа в тім, що не тільки місце зручне. Злітна смуга Полтавського аеродрому здатна приймати великовагові літаки з усього світу. Є й відповідні наземні служби, є ангари, де раніше зберігалася засекречена зброя (навіть ядерна), а тепер вони стоять порожні. Між тим, їх легко переоблаштувати для використання у цивільних цілях. До речі, наскільки мені відомо, аеродром уже сьогодні дехто з високих чинів, військові з Києва, використовують для комерційних перевезень. Були спроби розмістити на “Полтава-4” аероклуб, навіть підприємство по будівництву вертольотів! І така придатна для використання інфраструктура – досі “гуляє”!
– Інколи навіть зовсім парадоксальні, напівшалені ідеї можуть викресати з іскри полум”я! Що ж стосується авіаперевезень, то головний парадокс для Полтави полягає у тому, що заради перетворення наших “Старих Васюків” у “Нью-Київ” нічого будувати навіть не треба. При мінімальних капіталовкладеннях можна одержати ефект! А що ж робити з колишнім авіавокзалом?
– Можна було б наш цивільний аеропорт реконструювати – і з нього вийшов би дуже зручний, європейських стандартів, готель-автостоянка для водіїв і машин великовагових вантажівок. Не думайте, що жартую! Насправді, що потрібно водію-дальнобійнику? Не тільки притулок: їдальню, дах над головою. Машини потребують специфічного догляду та інколи й ремонту в дорозі. А вся матеріально––-технічна база в аеропорту під Полтавою, що називається, в наявності. Є великі ангари. Є ремонтні майстерні. Зважте ще й на таку просту істину.
Міста стають великими і навпаки – занепадають – в значній мірі від того, в якому вони геополітичному “вузлі” розташовані, і як налагоджені транспортні зв”язки з іншими мегаполісами".
Ось такий фрагмент того інтерв"ю я з цікавістю перечитав й сьогодні. Час спливає. Були спроби відновити й сам аеропорт й чартерні рейси з нього. Напевне, вони нівілейовані й фактично лопнули якраз з причин, перерахованих вище. "Щоби поцілити в Бога, треба цілитися вище й далі" - говорив письменник Толстой. Нам, полтавцям, просто не вистачає справжньої й високої амбітності, аби реалізувати хоч один дійсно глобальний й перспективний проект... Ех, провінція...Так і залишимося Старими Васюками?
