15.03.2013 | 18:02

Кожному двірнику Полтави – по «великій подяці»!

Сьогодні став свідком розмови групи полтавських двірників. Усю розмову я не чув, бо вони пройшли біля мене в протилежному від мого напрямку. Почув тільки таке:

«Я запитав у нього (напевно, якогось свого начальника – авт.), коли ви нам дасте якусь премію? У відповідь почув, що грошей на премії немає. Ми можемо дати тобі грамоту. Хочеш грамоту?».


s640x480.jpg

Далі я не чув їхньої розмови. Кожен з нас пішов у своєму напрямку. Цей невеличкий клаптик розмови двірників нагадав мені невмирущу творчість  Павла Глазового, а саме його гумореску «Велика подяка».

Велика подяка

У колгосп “Червона зірка” прямо до контори
Із району керівництво прибуло на збори.
В переповненому залі стихло і потому,
Взяв для доповіді слово представник району.

Кашлянув, ковтнув із склянки і почав промову:
Про жнива, надої, ринок довго вів розмову.
Що район із зерновими справивсь непогано,
Що зерна здали державі навіть більше плану.

Що надої, хоч помалу, але, все ж зростають,
Що доход від свиноферми непоганий мають.
Що продукцію їх хвалять в селах і райцентрах,
Скільки вироблено м’яса в тонах і в процентах.

Що з недоліками в праці вже пора кінчати!…
Під кінець почав трудящим премії вручати.

- Голові!, (всі знають – свату),- за хазяйську хватку
Ми даруємо машину “Жигулі” – дев’ятку.
Головному агроному, (тещиному брату), -
Супервідеосистему у новеньку хату.
Молодим спеціалістам (зятьові і донці)
По путівці!!! Хай побачать
Як живуть японці.

- Не забули і героя-комбайнера Гриця.
Подарунок – шматок мила аж за гривню-тридцять!
А доярці тітці Паші за роботу чесну
Я вручаю від району грамоту почесну.

За таку сумлінну працю шана їй і дяка,
А всім іншим, Вам шановні, – ВЕЛИКА ПОДЯКА!
А приймак Марії Шпильки родом із Майкопа,
Української не знає, й дещо не второпав і питає у сусіда:

-Што он там патяка? Абъясні мнє:
Што такоє вєліка падяка?
Той повів розмову тонко, стисло і уміло –
Шоб людині нетутешній стало зрозуміло:

-Он ми вчора нагороді у картоплі рились
А сусідки Галька й Валька за курей сварились.
Так сварились, ледь не бились – руками махали
Й одна одній цілий вечір під ніс дулі пхали.

Тепер можеш собі, друже, таке уявити:
Шоб усі за вечір дулі та в одну стулити?
Уявляєш, яка б дуля здоровенна вийшла
Ото й нам така подяка, а може ще й більша!!!

Про автора
Тарас Токар
Корінний полтавець, який дуже любить своє місто. Уповноважена особа ГО "Наша Полтава".
Тарас Токар
396
Останні публікації