Дискусії в інтернеті

Карел Чапек знав, про що і про кого писав.

Почитавши  в нашому інтернет-виданні коментарі в деяких, та що там говорити, в багатьох статтях (і, особливо, в останній публікації Каріни Тютюнник "КАК ПОЛТАВЧАНЕ ОЦЕНИВАЮТ РАЗДАЧУ ПАЙКОВ"),  мимоволі згадуєш  знамениту статтю Чапека про дискусії в газетах, такий собі короткий посібник, розрахований не на учасників полеміки, а на читачів, щоб вони могли хоча б приблизно орієнтуватися в  прийомах полемічної боротьби.

І хоча ця стаття була написана як посібник з газетних дискусій, актуальна вона і в наші дні - дні панування Інтернету

Упевнений, що ні один з читачів не уникав бути свідком або навіть учасником в дискусіях, створюваних тим чи іншим «авторитетом» блогосфери. І часом не розумів, яким чином нормальні, начебто, люди з піною у рота починали брати участь в нескінченному ср...чі (вибачте).

Так ось, великий чеський письменник Карел Чапек (він, до речі, придумав слово «робот») ще в першій половині минулого століття описав 12 правил, за якими ведуться подібні «дискусії». Я думаю, багато хто з вас пізнають охочих до використання цих правил.

Отож:

1. Despicere (дивитися зверхньо - лат.), або прийом перший. Полягає в тому, що учасник диспуту повинен дати відчути супротивнику свою інтелектуальну і моральну перевагу, іншими словами, дати зрозуміти, що противник - людина обмежена, недоумкувата,  графоман,  базіка, абсолютний нуль, дута величина, епігон, безграмотний шахрай, лапоть, полова, покидьок і взагалі суб'єкт, недостойний того, щоб з ним розмовляли. Така апріорна посилка дає вам потім право на той панський, зарозуміло-повчальний і самовпевнений тон, який невіддільний від поняття «дискусія». Полемізувати, засуджувати когось, не погоджуватися і зберігати при цьому  повагу до супротивника - все це не входить у національні традиції.

2. Прийом другий, або Termini (термінологія- лат). Цей прийом полягає у використанні спеціальних полемічних зворотів. Якщо ви, наприклад, напишете, що пан Ікс, на вашу думку, в чомусь неправий, то пан Ікс відповість, що ви «віроломно обрушилися на нього». Якщо ви вважаєте, що, на жаль, в чомусь не вистачає логіки, то ваш супротивник напише, що ви «ридаєте» над цим або «проливаєте сльози». Аналогічно цьому говорять "бризкає слиною" замість "протестує", "обмовляє", замість "відзначає", "обливає брудом" замість "критикує", і так далі. Будь ви навіть людина на рідкість тиха і нешкідлива, немов ягня, за допомогою подібних виразів ви будете наочно змальовані як суб'єкт дратівливий, навіжений, безвідповідальний і почасти ненормальний. Це, до речі, само собою пояснить, чому ваш шановний противник обрушується на вас з таким запалом: він просто захищається від ваших віроломних нападок і лайки.

3. Прийом третій відомий під назвою Caput canis (тут: приписувати погані якості - лат.). 
Складається в мистецтві вживати лише такі вирази, які можуть створити про противника тільки негативну думку. Якщо ви обачні, вас можна назвати боягузливим; ви дотепні - скажуть, що ви претендуєте на дотепність; ви схильні до простих і конкретних доказів - можуть оголосити, що ви посередні і тривіальні; у вас схильність до абстрактних аргументів - вас вигідно представити заумним схоластом, і так далі. Для спритного полеміста просто не існує властивостей, точок зору і душевних станів, на які не можна було б наклеїти ярлик, що однією своєю назвою викриває разючу порожнечу, тупість і нікчемність гнаного супротивника.

4. Non habet (тут: констатувати відсутність - лат.), або прийом четвертий. Якщо ви серйозний учений, над вами легко здобути перемогу за допомогою третього прийому, заявивши, що ви тугодум, балакучий мораліст, абстрактний теоретик або що-небудь в цьому роді. Але вас можна знищити і вдавшись до прийому Non habet. Можна сказати, що вам не вистачає тонкої дотепності, безпосередності почуттів і інтуїтивної фантазії. Якщо ж ви виявитесь саме безпосереднім чоловіком, який володіє тонкою інтуїцією,  можна вразити твердженням, що вам бракує твердих принципів, глибини переконань і взагалі моральної відповідальності. Якщо ви розсудливі, то ви ні на що не годитесь, тому що позбавлені глибоких почуттів, якщо ви володієте ними, то ви просто ганчірка, тому що вам не вистачає більш високих раціональних принципів. Ваші справжні властивості не мають значення - потрібно знайти, чого вам не дано, і втоптати вас в бруд, відправляючись від цього.

5. П'ятий прийом називається Negare (тут: заперечувати наявність - лат.) Проявляється в простому запереченні всього вашого, все, що вам властиве. Якщо ви, приміром, вчений муж, то можна ігнорувати цей факт і сказати, що ви поверхневий базіка, пустодзвін і дилетант. Якщо ви протягом десяти років наполегливо твердили, що (припустимо), вірите в чортову бабусю або Едісона, то на одинадцятому році про вас можна заявити в полеміці, що ніколи ще ви не піднімалися до позитивної віри в існування чортової бабусі або Томаса Альви Едісона. І це зійде, бо непосвячений читач нічого про вас не знає, а присвячений відчуває почуття зловтіхи від свідомості, що у вас заперечують очевидне.

6. Imago (тут: підміна - лат.) - шостий прийом. Полягає в тому, що читачеві підсовується якесь неймовірне опудало, яке не має нічого спільного з дійсним противником, після чого цей вигаданий супротивник знищується. Наприклад, спростовуються думки, які противнику ніколи і не приходили в голову і яких він, природно, ніколи не висловлював; йому показують, що він дурень і глибоко помиляється, наводячи в приклади справді дурні і помилкові тези, які, однак, не належать йому.

7. Pugna (побиття - лат.) - прийом, споріднений попередньому. Він заснований на тому, що противнику або концепції, яку він захищає, присвоюють помилкову назву, після чого вся полеміка ведеться проти цього довільно взятого терміна. Цим прийомом користуються найчастіше в так званих принципових полеміках. Противника звинувачують в якому-небудь непотрібному «ізмі» і потім розправляються з цим «ізмом».+

8. Улісес (Улісс (Одіссей) - символ хитрості - лат.) - прийом восьмий.
Головне в ньому - ухилитися вбік і говорити не по суті питання. Завдяки цьому полеміка вигідно пожвавлюється, слабкі позиції маскуються і вся суперечка набуває нескінченний характер. Це також називається "вимотувати супротивника".

9. Testimonia (свідоцтва - лат.). Цей прийом заснований на тому, що іноді зручно використовувати посилання на авторитет (який завгодно), наприклад, заявити - "ще Пантагрюель говорив" або "як довів Трейчке». При відомій начитаності на кожен випадок можна знайти яку-небудь цитату, яка наповал уб'є супротивника.

10. Quousque... (Доки... - лат.).   Прийом, аналогічний попередньому і відрізняється лише відсутністю прямого посилання на авторитет. Просто кажуть: «Це вже давно відкинуто", або "Це вже пройдений етап», або «Будь-якій дитині відомо", і так далі. Проти того, що спростовано таким чином, не потрібно приводити ніяких нових аргументів. Читач вірить, а противник змушений захищати "давно спростоване" - завдання досить невдячне.

11. Impossibile (тут: не можна допускати - лат.). Не допускати, щоб противник хоч у чомусь мав рацію. Варто визнати за ним хоч крихту розуму і істини - програна вся полеміка. Якщо іншу фразу не можна спростувати, завжди ще залишається можливість сказати: «Пан Ікс береться мене повчати...», або «Пан Ікс оперує такими плоскими і давно відомими істинами, як його «відкриття...», або «Дивись весь світ! Сліпа курка знайшла зерно і тепер цокоче, що...». Словом, завжди що-небудь та знайдеться, чи не так?

12. Jubilare (торжествувати - лат.). Це один з найбільш важливих прийомів, і полягає він у тому, що поле бою завжди потрібно залишати з виглядом переможця. Досвідчений полеміст ніколи не буває переможений. Потерпілим поразку завжди виявляється його противник, якого зуміли "переконати" і з яким «покінчено». Цим-то й відрізняється полеміка від будь-якого іншого виду спорту. Борець на килимі чесно визнає себе переможеним, але, здається, жодна ще полеміка не закінчувалася словами: «Вашу руку, ви мене переконали».

Існує багато інших прийомів, але позбавте мене від їхнього опису; хай вже літературознавці збирають їх на ниві нашої журналістики.

Переклад статті Карела Чапека "Двенадцать приемов литературной полемики или Пособие по газетным дискуссиям"