Cпогади про дощ. Частина 4

В попередній публікації я розповідав вам про останні  дні подорожі по сивому Уралу. Лижний похід ми закінчували під акомпанемент дощу, який дві доби не припинявся ні на хвилину.

6-й спогад про дощ також буде зв'язаний з туристичною тематикою.

Так вже виходить, що більшість спогадів про дощ так чи інакше пов'язані з моїм активним минулим. В основному - з подорожами і спортивними походами.

Ось і сьогодні я, намагаючись хоч малою мірою дотримуватися часової хронології, напишу парочку спогадів, що випливли в моїй свідомості при роздумах про мандри в 70-х. Конкретно - вони з Всесоюзного семінару інструкторів водного туризму, учасником якого був і ваш вірний слуга. 

Цей практичний семінар з заліковим водним сплавом по річці Умба проходив у північному містечку Кіровськ Мурманської області РФ, що на Кольському півострові. 

Приїхав в Кіровськ я за направленням на навчання від Калінінградської обласної ради з туризму та екскурсій. Це було на початку серпня 1971 року. 

Розміщувалися слухачі курсів в одному з готелів цього північного містечка.

На водний семінар прибуло близько 40 туристів з Російської Федерації та інших республік Союзу. Про регіони проживання суджу за автографами учасників цього семінару, які вони залишили на зворотному боці групового знімку, 

на якому сфотографовані 36 учасників і начальник семінару Островський Володимир, що в ті роки що очолював контрольно-рятувальну службу (КРС) Мурманської області.

Фотографія знята перед виходом на заліковий маршрут - спортивний водний сплав 4-ї категорії складності. 

Серед курсантів були туристи з Алма-Ати, Баку, Володимира, Казані, Каменська-Уральського Свердловської області, Калініграда обласного, Кірова, Коломни, Кемерово, Могильова, Молдови, Москви, Нарви Естонської РСР, Нижнього Новгорода, Пскова, Самари, Саратова, Риги, Ташкента, Челябінська, Ярославля і деяких інших міст Союзу.

Добре закарбувався в пам'яті день мого приїзду до Кіровськ. Пронизливий вітер з гір, вологе повітря. Ми, прибулі семінаристи тусуємось на міському стадіоні в очікуванні моменту, коли ж нам підберуть апартаменти для проживання (готель був поруч зі стадіоном). Чекаючи, добряче намерзлися. Про водний сплав по порожистій річці вже не хотілося навіть думати. 

І все ж, увечері, після поселення і більш близького  знайомства, настрій істотно змінився. Не погіршився він і протягом всього трудового тижня, коли ми посилено «студіювали» водну теорію і інструкторські секрети (семінар мав підготувати старших інструкторів-методистів водного туризму), не звертаючи уваги на безперервні та холодні дощі.

 

Озеро Верхнє, місто Кіровськ

Навіть в таку погоду організатори семінару проводили для нас практичні заняття на водній гладі озера Верхнє прямо в центрі міста. На першому ж занятті нас розподілили по 4 відділенням та за кожним відділенням закріпили по 5 туристичних розбірних байдарок «Салют». Начальником нашого відділення призначили Льва Стесіна з Алма-Ати (через 8 років, в лютому 1980 року я, перебуваючи в службовому відрядженні в Казахстані,  побував у Стесіна в гостях). 

Крім Льови у відділення зарахували сімейну пару Ларису та Євгена з Москви, Лоренца Ойяра з Риги, Еріха Аксельруда з Кемерово (ми опинилися з ним в одному екіпажі), Ігоря Євсєєва з міста Полєвського Свердловської області, Галю Бабушкіну а також Валентина та Сергія (забув на жаль прізвища хлопців) з Кірова, та й  мене, зрозуміло.

Команда підібралася у нас дружна і весела. Напевно, з цієї причини і спогади про дощі, які супроводжували нас також і під час сплаву по річці Умба, залишилися в пам'яті найприємніші. І, звичайно ж, пісні, що звучали біля багаття, вічно димного від надлишку вологого палива. 

От така, наприклад: 

Оглядаємо Канозерський поріг

Спогад 7 з цього ж сплаву. 

Запам'ятався перехід на байдарках через Капустяні озера. Пройшовши без переворотів і аварій такі непрості пороги як Острівний, Падун, Верхній Капустяний, ми з Еріхом, перетинаючи Середнє Капустяне озеро, розслабилися і прогавили великий валун в струмені. В результаті нашу байдарку кинуло на цей камінь неначе тріску, обволокло і розплющило об нього ... 

 

Сердюк в серпні 1971 року

З великими труднощами витягуємо з Еріком на берег озера наповнену водою і розламану навпіл нашу "шкаралупу", (колеги, що було попливли вперед, поспішно повернулися вздовж берега на допомогу). Пощастило нам, що озеро було в цьому місці не дуже глибоким ...

Півдня витратили на ремонт нашої байди під дощем, який занудливо мрячив, не перестаючи ані на хвильку. 

Це був перший і останній оверкиль (переворот)  судна у нашому відділенні. 

Я вам розповім ще про дощ, чекайте.