Як нинішня влада залізним забором зустрічає нових жителів Полтавської громади

Згідно Перспективного плану, території Супрунівської, Ковалівської, Гожулівської, Абазівської, Пальчиківської, Чорноглазівської й Валківської сільських рад восени увійдуть до Полтавської міської громади, а люди стануть такими ж повноправними полтавцями й полтавками, як і інші. А нинішня влада м.Полтава, тишком-нишком скориставшись карантином, просто взяла й закрила для них зупинки громадського транспорту, куди щоденно приїжджає кілька тисяч людей.

Полтава – це не просто місто, а й обласний центр, районний центр Полтавського району і користується багатьма привілеями через це. Але водночас потрібно нормально перебувати у співжитті з іншими людьми усієї області й, насамперед, з Полтавського району. Тим більше, коли скоро ці люди стануть повноцінними полтавцями й полтавками. Київ – столиця України, туди щодня їде багато людей. Страсбург – не столиця Франції, а парламентська столиця Європи, там ще Європейський суд з прав людини. Або наприклад маленькі туристичні міста чи міста-транспортні розв`язки. І це відкриті до людей міста. Нинішня міська влада Полтави ж відгородилася від людей залізним забором.

І тут зрозумілим є намагання зменшити затори по вул.Шевченка. Ніхто ж не проти. І багатьох водіїв ця можливість порадує. Але за рахунок чого це зроблено? На сьогоднішній день зупинок для громадського транспорту для вищевказаних сіл просто немає. Були і немає. Управління житлово-комунального господарства міста останнім часом б`є рекорди маразмів.

Забор поставили, а переговори з обласною владою тільки починаємо вести, так? А не навпаки повинно бути? Забор поставили, а нової зупинки не придумали. Наразі дуже популярними стали подібні «рехворми». В Санепідемстанції корупція – закрити. Корупція в державній системі профілактики пожеж – закрити. Наслідки усім відомі. Дорога на Суми розбита – закрити. Затори на зупинці – закрити зупинку. У народі самі знаєте як люди на такий підхід кажуть...

У 2008 році ще будучи начальником оперативної служби міськвиконкому ваш покірний слуга відстоював перед містом право людей їздити до центру міста, а не до окраїн. Від Полтавського району тоді у цьому виступав Віктор Кожем`як, Олександр Яковенко, Сергій Антонюк, а від області – Андрій Баранов. І ситуація вирішилась позитивно для людей. Бо:

• на вул. Шевченка, 5 знаходиться Полтавська райдержадміністрація – фактично адміністративний центр району,

• на вул. М.Дмитрієва (Володарського) біля ринку знаходиться Полтавська районна клінічна лікарня,

• від ринку пішки ходять студенти найбільших вишів (НУ «ПП імені Юрія Кондратюка», УМСА, ПНПУ, ПДАА, ПУЕТ і Юридичний інститут, а також майже всі коледжі),

• по вул. Короленка, 7 знаходиться районне Управління соціального захисту населення, куди часто ходять люди похилого віку, люди з інвалідністю,

• і власне ринок, сюди люди їздять, щоб купити дешевше, свіже і продати щось домашнє, щоб вижити. Бабуся чи дідусь нарвуть укропу, вишень, цибулі і в пільговий день їдуть на ринок, бо пенсія мала, бо нужда.. А їм пропонують або пішки нести відра хтозна звідки, або додатково платити за проїзд. 

Це якби комусь із нинішньої влади запропонувати вставати на Зигіна, коли їм потрібно, скажімо, на Браїлки. Але ж нинішня влада їздить на дорогих машинах і громадським транспортом не користується. Звідки їм знати проблеми людей, звичайних пасажирів/ок?

Пам`ятаю, як більше 10 років тому, будучи студентським мером Полтави, входив до складу виконкому міської ради. Нас там було 15 чоловік. І ми голосували за транспортні рішення. Так із 15 чоловік був один я (іноді ще Олександр Дуднік), хто їздив громадським транспортом. Піднімаю руку за якесь рішення і думаю: «За що ви всі голосуєте, коли поняття не маєте, що там відбувається в тих тролейбусах і маршрутках?».

Хочу нагадати нинішній владі, що багато людей з Полтавського району працюють в Полтаві і сплачують податки до міського бюджету. Тому, потрібно враховувати і їх права!

А скільки дачників, жителів Полтави їздять в ці села? І знову ж таки, це в основному люди паважного віку, яким через карантин прийдеться ще більше виростити собі на зиму продуктів. А їм тепер як?

І варто розрізняти міграцію маятникову і туристичні поїздки чи поїздки у справах. Люди з Полтавського району щоденно їздять до міста на роботу й на навчання, чого не можна сказати про людей з інших районів (хоча теж їздять, але не масово). Тому, для людей з Полтавського району ліквідація зупинок на Центральному ринку – це удар в спину.  

По факту між жителями с.Лісок, с.Рибці, с.Яківці не буде ніякої різниці в правах з жителями с.Пальчиківка, с.Абазівка, с.Супрунівка, с.Гожули, с.Чорноглазівка, с.Ковалівка чи с.Валок. Як ви будете дивитись в очі людям, які восени стануть повноправними містянами?

А самим людям такий посил – у перших же спірних питаннях нинішня влада прийняла рішення проти жителів сіл. Замість хліба-солі – залізний забор. І тепер самі відповідаймо собі на запитання «на якому місці по важливості будуть питання цих сіл, скажімо, ремонту доріг в селах»? Питання функціонування соціальної сфери (чи закриють сільські школи, садочки, клуби, амбулаторії)? А чию територію використають для нового сміттєзвалища чи кладовища? Так і запитувати не будуть. Усе залежить від нас самих! Як увійдемо в нову громаду, так і будемо спільно жити.

Ще раз повторюю. Ми виступаємо за наведення ладу на Центральному ринку. Це повинен бути комплексний, прогресивний, великий, складний проєкт. Але не за рахунок того, щоб людей «викидали» із транспортних зупинок і відгороджувалися залізним забором.

Виділяйте нове місце під зупинку в центральній частині міста, щоб людям не було гірше! Як варіант, для автобусів до с.Супрунівка, с.Ковалівка, с.Гожули, с.Абазівка, с.Пальчиківка, с.Чорноглазівка та с.Валок – від вул. Шевченка вздовж вул. Європейської (Фрунзе) в сторону Розсошенців.