Дожитися, що на Полтавщину вкотре засилають губернатора з іншого регіону..
На ту Полтавщину, де в обласній адміністрації сидять чиновники і на кожному зібранні розказують, що ми - лідери у всьому по всіх показниках. Але в цей час політичний уклад тут такий, що нема кого з місцевих призначити головою ОДА. Якісь двоякі відчуття..
Це хто винен у тому, що Полтавщина не може мати свого голову ОДА? Зеленський, Путін, Янукович із Порошенком? Ні. Чи Аваков? Ні. Чи може сам претендент на посаду голови ОДА? Теж ні. Чи це тому, що партійна ячейка Зе-команди у регіоні слабка? Ні. Це ми всі тут винні.
Бо не чуємо одне одного і не хочемо працювати на Полтавську суб'єктність, на громадянську активність, на створення політичних інститутів. Надмірна провінційність і містечковість т. зв. існуючих політичних еліт.
Політична еліта формується не класичним шляхом (через гуманітарні площадки, справжні політичні партії, просвітництво, громадянську активність, політичну діяльність у владі та опозиції), а як попало - хайп, кумівство, рєшалово… Як такого полтавського політичного лобі чи взагалі (стверджувально) полтавської політики – не існує.
Гуманітарні площадки й інституції, які повинні працювати, недопрацьовують. Причому дуже давно.
Спробуйте назвати хоча б одного президента країни–полтавця за історію незалежності? Немає. Так само як і жодного прем`єра немає, жодного голови Верховної Ради. Навіть жодного ТОПового політика чи ТОПового міністра, який має серйозні досягнення - немає. За часів незалежності таких не було…
Ще ширше – криза Полтавщини стосується не тільки політикуму, але й сягає майже усієї гуманітарної галузі. Спробуйте назвати полтавські імена сучасників, які славетні по всій Україні? В кіно, естраді, літературі? Їх абсолютний мінімум…
Засилання на Полтавщину менеджерів з інших регіонів – це в першу чергу принизливо для нас. Це не вперше. Був уже з Харківщини Колесников та з Києва Томін й Асадчев. Це говорить про неспроможність місцевих еліт взагалі нести відповідальність за регіон. Це в принципі, ставить під загрозу існування Полтавської області, особливо під час адміністративно-територіальної реформи.
Полтавська політична еліта
Причому, загострилася криза тоді, коли ще в минулому році з Києва від Сергія Березенка (довірена Порошенку людина на виборах) прислали балотуватися по округу обласного центру (не якомусь з районів, а саме по Полтаві) кандидата Олега Петровця. Порошенківці тут у нас «запрацювалися» так, що нікого було виставити на округ по м.Полтава. І просто уявіть собі, основна боротьба на цих виборах окрузі №145 у Полтаві велася між двома кандидатами з м.Рівне – Андрієм Бобляхом і все тим же Петровцем. Дожилися..
На жаль, кілька років наших переконань представників влади, починаючи з 2015 року, не принесли плодів. Зустрічі про необхідність формування нових й підтримку існуючих площадок, де можуть зростати політичні й взагалі державні діячі й діячки, презентації реальних проектів – закінчилися нічим. В області такий кадровий голод, що навіть іноді на звичайного секретаря їм важко знайти людину. Бо інші завдання, досить меркантильні… Про який кадровий потенціал йде мова?
Тому, ми не надіємось на чиєсь прозріння й продовжуємо працювати над створенням нової реальності для Полтавщини у великій родині міст, громад і місцин, областей України й зарубіжжя через призму нової індустріалізації, освіти та громадянського просвітництва, провідних галузей полтавського господарства, підготовки молодих кадрів, розвитку місцевого самоврядування, окремо топ-менеджерів, відповідальності у місцевих виборах, стратегування розвитку міста і прогресивні способи громадянської солідарності. Доєднуйтесь
