Розмір тексту

Опора на людей і прогресивні експерименти – єдиний позитивний шлях для Полтавщини

Є два основних визначення терміну «місцеве самоврядування», які протирічать одне одному. Одні вважають, що воно базується на органах самоврядування, а республіканці і я особисто стверджуємо, що на всіх людях в громаді.

Житель міста й села і повинен бути носієм місцевого самоврядування! Громада в цілому. Не спеціальні якісь люди, а всі. А то виходить, що ми раз на 5 років обираємо нашого представника – мера чи голову села й депутатів, і все… Далі ці люди вирішують все за нас. В умовах нестабільності в країні, відсутності нормальної політичної культури вектор позиції й діяльності цих обранців може змінюватися на 180 градусів і це вже не народне представництво, а хтозна-що.

Що у місті?

У Полтаві взагалі проблема – бюджет суттєво збільшився по децентралізації, а містом як керувала мерія з депутатами і ще трішки райради, так і керують. Жоден полтавець чи полтавка не відчули на собі зміцнення своїх повноважень для співуправління містом.

Вибори першого полтавського полковника Мартина Пушкаря (події 1648 р.) Вибори першого полтавського полковника Мартина Пушкаря (події 1648 р.)

Олександр Мамай за першу каденцію фактично знищив самоврядування в місті, примітивізувавши роль депутата до банального підняття рук на сесіях і вирішення власних питань. У міській раді сьогодні вже третя так звана коаліція. Перші дві, які протрималися недовго, існували на підставі просто домовленостей більшості депутатів вирішувати питання. Не мали ніякого спільного концепту розвитку міста. Не мали навіть коаліційної угоди, де б на папері людям показали засади й цілі, для яких вони об`єдналися. Лише одне завдання вже третьої коаліції в Полтавській міській раді було чітко озвучене – відставка мера Мамая. Але ціль уже досягнута, нові не сформовані, а це значить, що й нинішнє об`єднання депутатів проіснує недовго. Для справжнього розвитку потрібно виключно формувати спільне уявлення про майбутнє нашого міста й максимально залучати до цього процесу людей.

А що на селі?

У більшості сіл регіону ситуація з участю громадян в самоврядуванні ще гірша. На жаль, це саме й у більшості об`єднаних громад області, де процес самоврядування проходить без активної участі людей, а лише голови й депутатів. Хоча по праву потрібно відзначити, що вони «заворушилися», бо треба тепер дбати про себе самим. Дуже небагато громад, де люди дійсно щось вирішують. Є поодинокі цікаві громади, де процесу самоврядування реально можна позаздрити.

Жительки Лучок Кобеляцького району патрулюють територією села Жительки Лучок Кобеляцького району патрулюють територією села

Чому важливо сьогодні дати старт на справжню передачу повноважень людям

Коли звичайні люди перебуватимуть всередині процесу, коли реально впливатимуть на прийняття рішень, автоматично переживатимуть за них, відчуватимуть частину своєї відповідальності – влада й громада ставатимуть одним цілим. У жителя запитають, чи він за перейменування вулиці, чи проти? Куди спрямувати кошти – на зведення дороги між селами чи на будівництво соціального житла для молодих спеціалістів? Перекривати блоками двір у багатоповерхівках чи не треба? Як розпорядитися вільною площадкою, висадити квіти й кущі, зробити дитячий майданчик чи стоянку для авто? Таким чином виникає соціальна енергія.

Батьки на Малобудищанському заводі будують дітям майданчик (фото сайту Коло) Батьки на Малобудищанському заводі будують дітям майданчик (фото сайту Коло)

Далі активність людей у прийнятті рішень перетворюється вже у спільну громадську діяльність. Тоді набагато легше разом з людьми приводити до ладу занедбані території, облаштовувати зони відпочинку й спортивні майданчики, організовувати культурне дозвілля й різноманітні змагання, займатися масовою самоосвітою, створювати клуби за інтересами, об`єднуватись у виробничі й споживчі кооперативи, патрулювати вулиці у вечірній час, захищати свої права й свободи. І влада тоді звернення громадян розглядає ретельніше й швидше, а не так як зараз. Це черговий крок до побудови громадянського суспільства. Суспільства освіченого, яке поважає себе, має волю до змін і здатне будувати великі проекти розвитку державного й світового рівня. Бо один – в полі не воїн. Зміни робить покоління.

Республіканці мають досвід організації прямої демократії в Полтаві й регіоні, коли кожен житель може співвіднестися з місцевою проблематикою. У 2015 році ми разом з партнерами провели міський «народний референдум» по реорганізації теплового господарства й збереженню історичного центру міста. Тисячі полтавців взяли участь. Результати ми презентували в Полтаві й на найбільшому Демократичному форумі в світі в Страсбурзі (Франція) у приміщенні ПАРЕ (в рамках діяльності Ради Європи) і були оцінені по достоїнству. Проект «Бюджет участі», який успішно діє в місті Полтаві й Полтавській області в цілому, теж розпочинали республіканці разом з громадським активом і владою. Він передбачає голосування всіх жителів за фінансування цікавих ініціатив, які подають самі люди. Потім влада зобов`язана реалізувати ті, які набрали найбільше голосів.

Громадянський референдум у Полтаві Громадянський референдум у Полтаві

У 2014 році ми запропонували реформу «динамічної децентралізації» – повноваження дістаються кожній громаді на тому рівні, наскільки вона може їх осягнути. Так виникатиме ще більший ефект. І більш того, громади повинні існувати з повноваженнями не лише за територіальним принципом, а й за соціокультурним, професійним та іншими. Важливі також дискусійні проекти, які проводяться в Полтаві навколо актуальних проблем із залученням як просто активних громадян, так і експертів. Усе це за кілька років демонструє якісні зміни в підвищенні соціальної активності жителів і їх залученні до прийняття рішень. Але цього вкрай недостатньо…

Створити нову концепцію життя українського села

Сьогоднішня влада запропонувала суто економічний чинник об`єднання громад, коли все відбувається навколо освоєння грошей, спущених згори. Механізмів передачі справжньої влади безпосередньо громадянину – не запропонувала.

У с.Сем`янівка (Кротенки) полтавці в малих групах працюють над тим, як зробити так, щоб молодь залишалася на Полтавщині У с. Сем`янівка (Кротенки) полтавці в малих групах працюють над тим, як зробити так, щоб молодь залишалася на Полтавщині

Можна продовжувати робити примітивно, як це хоче нинішня влада, сформувати громади фактично під латифундії. В умовах відсутності дрібного виробництва, тваринництва, овочівництва й садівництва, надання хоча б примітивних послуг, а ще в умовах закриття шкіл, садочків, ФАПів (варто тільки порахувати скільки їх закрилося на Полтавщині за чотири роки), у той час, коли молодь масово виїздить за кордон – село буде вимирати за лічені роки. Залишаться невеликі групки людей, які працюватимуть і обслуговуватимуть техніку, що збиратиме рапс, сою, соняшник, пшеницю й кукурудзу…

А можна спробувати важче, але прогресивніше й продуктивніше – створити нову концепцію життя українського села.

Тож, давайте разом працювати над нашим спільним майбутнім. І сьогодні, у День місцевого самоврядування, скажемо добрі слова за людей, які тримають ношу врядування й ведуть нас уперед!

За тих, хто живе серед людей і розуміє, як живуть люди!

За тих, хто відповідає за цілі міста і села!

За справжніх лідерів, які ведуть за собою громади! За трудящих людей!

За людей, які одночасно є й комунальниками, й економістами, і юристами, й екологами, й соціальними працівниками!

За всіх, хто творить майбутнє!

Про автора

Олег Слизько

Олег Слизько

Лідер полтавських республіканців

36
Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему