Розмір тексту

Все печально в Полтаве.. Арка може стати "тріумфальною",

але не для полтавців, і навіть не для українців..

1. Влада показала свою нікчемність.Рішення, які приймає влада, доводять до бійок і крові. Не до користі для людей, а до "війни". Це дуже близько до делегітимізації представників полтавської влади. Якщо Мамай думає, що він "царь Полтави", Янукович теж так думав...

2. Чому так виходить? Влада не хоче діалогу, а опозиція - не може.Коли зникає змістовний (російською "содержательный") конфлікт, розпочинається війна. Ось вона, друзі. Але крім діалогу потрібна й дискусія. У Полтаві її майже немає. І це виклик..

3. Дуже дивно, що поліція до кінця не захищала закон. Я завжди говорив, що закон і справедливість - це різні речі. Я за справедливість, а поліція повинна захищати закон.Поліція точно розуміла (бо там було її керівництво), що у власників є усі документи, суди виграні, але спостерігали за тим, як фактично знищується майно скандального ФОПа і нікого не підпускали до тих, хто різав загородку (як би це благородно не вигляділо). Я більш ніж впевнений, що це пов'язано з деморалізацією міліції, яка відбулася в 2014 році. Вона просто абстрагується від подібних речей. Право примусу і сили повинно бути виключно монополією держави. Якщо допускати з інших сторін, то це хаос і знову війна.

4. Тепер про противників забудови арки.Я теж до них відношуся. Чому?Бо Газетний ряд - це осередок полтавської культури. Це місце до щоденно збиралися сотні полтавської інтелігенції. Не на мітинги чи акції протесту. Вони шукали цікаву літературу, журнали. Не жовту пресу, яку можна знайти де завгодно, а більш складну, більш рідкісну. Там було дуже багато цікавого. Календарі, листівки..Але найбільше чому, бо продавці й підприємці там були дійсно розумні, цікаві, виховані люди, з якими майже всі відвідувачі, хоч трішки, але говорили по темі. Тепер якщо Газетний ряд не повернеться в арку, або йому не знайдемо альтернативного чи ще кращого місця, то Полтава втратить цей такий важливий для міста осередок культури. Це як закрити музей чи, скажімо, бібліотеку.

5. Але це я про зміст і конструктив. А вчора на Соборності (Жовтневій) змісту не було. Були лише емоції і деструктив. Емоції різні. Емоції активістів, які перші стали на захист архітектури міста, емоції депутатів, яких відсунули від влади і вони нічого в Полтаві не вирішують, емоції інших від розчарувань від майдану...Усі ці емоції негативні, крім одних. Позитивні емоції були лише в тих, хто прагнув адреналіну, кому не вистачає драйву і хто сумує за тим, що на майдані можна було що завгодно і нічого за це не було. Якщо перші чимось конкретним невдоволені, то другим просто потрібен привід. Усі ці емоції зрозумілі, але емоції протирічать змісту. На емоціях, як правило, роблять багато помилок.

Як наповнити змістом процес навколо арки і МАФів? Тільки переговорами і діалогом. Для цього в першу чергу потрібно ненадовго залишити свою позицію і спробувати опинитися в позиції тих, проти кого йде протистояння. Але з розумінням і повагою. Тільки після цього можна йти на переговори. Паралельно потрібні ідеї й концептуальність місцевих експертів. Звичайно, ви можете мені говорити, що ці "подонки" не заслуговують поваги і навіть назвати мене цим самим словом, але хочу розчарувати вас: інакше не вийде, інакше війна.

6. З приводу загроз. Вони ще більші, ніж ми собі думаємо. Спочатку були плакати, потім спиляли перші двері, потім палили на Універсамі, тепер є поранені і пролилася перша кров. Нічого не нагадує? А що буде наступним? А чому підрізали не якогось жвавого молодчика одного з п'ятиста, а саме відомого на всю Полтаву Олександра Кобу? Учасника АТО.. Саме того, з кого розпочався полтавський майдан декілька років тому. Чому?

7. Звичайно, у цій ситуації протестувальники позиціонуються як "патріоти", а охоронці як "тітушки". Але як це виглядало, наприклад, для людей, які не в темі? Дуже схоже на "стрелку" 90-х. І не зрозуміти де хто. Прямо в центрі міста, і "пофігу на мєнтов"..Але не віриться, що професійний працівник охоронної фірми, який пройшов відповідну підготовку, взяв ніж і декілька разів вдарив ним Сашка. Це для них моветон. Ну ніяк не віриться, що усе це просто так.

8. Про відповідальність сторін.

Найменше питань до самих підприємців (і арочника, і універсамських). Вони, на жаль, як правило, не розуміють важливості культури, прийшли до можновладців, вирішили питання, а тепер їм не дають працювати. Відповідальності так і не зрозуміють.

Влада. Завжди винна. Усю відповідальність покладуть на вас. Виходу немає. Тільки йти на компроміси.

У руках поліції як і раніше є багато важелів впливу. Якщо вона буде розпилятися між сторонами протистояння, буде погано. СБУ потрібно діяти також.

Активісти. Уже зараз протест хочуть очолити полтавські політикани, які можуть розвернути ситуацію так, що потім і арка буде здаватися "цвєточками". І ви будете казати: "та то все Мамай", "ми ж хотіли арку захистити", "то не ми, ми хотіли як краще".

P.S. Друзі, я ненавиджу мера Мамая, але цей шлях дуже небезпечний!

P.P.S. Бажаю одужати Олександру Кобі і молюся за нього, як і багато полтавців.

Про автора

Олег Слизько

Олег Слизько

Лідер Республіканського руху на Полтавщині

136
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему