Спогади комунальника Олега Слизька: про день ЖКГ, пам`ять і відданість справі + чому Мамай не мер

І традиційно сьогодні я робив святково-професійний обдзвін зі словами привітань. І в розмові з одним шанованим у місті комунальником зрозумів, що у мене буде на два заплановані дзвінки менше, бо три тижні тому помер колишній заступник мера по ЖКГ Анатолій Локошко, який на пенсію пішов з посади начальника управління майном комунальної власності, а ще тижнем раніше поховали Миколу Кривеженка, начальника комунального підприємства «Шляхово-ремонтно будівельне управління», що ремонтувало дороги, яке особисто у Полтаві ліквідував Мамай. Ці люди були фанатами міського господарства, вік пропрацювали заради Полтави й полтавців, я особисто колись переймав у них досвід, а ми й не знаємо про те, що їх уже немає з нами. Мамаю все одно. Хоча б маленькими літерами написали в газеті чи на сайті.. Стидно!

Я критикував усіх з приводу розвитку комуналки, особливо по розчистці снігу. Та найменше критики від мене й республіканців звучало в адресу Олексія Чепурка. Бо я знаю його особисто, його людські якості й методи роботи. Я спостерігав як він уже на посаді заступника мера по комуналці старається, переживає. Це ж треба так було Мамаю за п`ять років «розпустити» комунальників, що тепер щоб вони щось робили, їх буквально потрібно водити за ручку. Я вперше бачив в Україні, щоб колону снігозбиральних машин очолював заступник міського голови та ще й на своєму джипі Лексус. А вибору іншого не було, бо адекватних майже не залишилося, якщо за ручку не водити, все одно «наплужать». І тепер неприємно спостерігати, як міська влада не дає молодому Чепурку працювати. Взагалі, зараз найбільшим гальмом у питанні прогресу в будь-чому, як це не парадоксально звучить, є влада. Логічним кроком Олексія у цій полтавській ситуації є відставка.

Своєрідне таке собі дежавю. Сьогодні якраз рівно 8 років, як я пішов з посади начальника Єдиної контрольно-оперативної диспетчерської служби «05» (зараз відділ оперативного реагування). Служба відповідала за забезпечення життєдіяльності міста. За всі оперативні питання, що заважають людям у житті й роботі. Пішов за власним бажанням, хоча отримав попередження про скорочення, а ще до цього – усну ніби вказівку керівництва про те, що створюється новий департамент і мені в ньому місця немає. Особливо важко було це сприймати, як переді мною не давали працювати й звільнили ще молодшого від Чепурка тридцятирічного зама мера по комуналці Анатолія Бистрая, якому я за посадовими обов`язками підпорядковувався. Наступна була моя черга.

Як створити новий департамент? Схема проста. Потрібно влаштувати клоунаду. Треба просто показати, що існуючі відділи не працюють і їх конче необхідно об`єднати та ще й якраз є «мегапрогресивний» менеджер як кандидат на начальника. Що роблять? Беруть декілька людей, краще похилого віку, і накручують, щоб ті подзвонили на службу «080» і висказали все, що вони думають про міську владу (тут дзвінки записуються). Потім ніби від цих людей лунає дзвінок у інший напівконтролюючий орган (дзвінки не записуються, перевірити неможливо) і йде скарга на працівників служби «080», що ніби грублять полтавцям. Потім телефонний дзвінок меру від напівконтролюючого органу. Далі уже діло техніки.

Або коли це не діє.. Запрошується депутат міської ради. У той день це був головний комуніст Полтави. Він теж емоційно накручується. І майже все засідання виконкому міської ради присвячене критиці Олега Слизька, який він поганий і як погано працює його служба. Цю фразу депутата запам`ятаю назавжди: «Я сам много раз набирал «008» и там постоянно не берут трубки. Это же неподобство». Справа в тім, що номер моєї служби – «080», а номер служби ремонту телефонів, куди ніби дзвонив депутат – «008», там ніколи не беруть трубки, а просто автоматично приймається заявка на ремонт. Та мені не дали відповісти публічно на це звинувачення і ця брехня лягла в «скарбничку» аргументів для моєї відставки. Депутата того пізніше вигнали з компартії..

Ми тоді зробили немало. Зиму відстрілялися на тверду четвірку, вчасно і майже безболісно запустили у домівки полтавців тепло.  Але одне, чим я по-справжньому горжусь – це те, що під шаленим тиском звільнити більшу половину своїх підлеглих, а їм було від 43 до 62 років, я цього не зробив. Ніби потрібно було посадити замість них дівчат з чарівним голосочком, які б розповідали полтавцям, що все добре. Але на службі у той час працювали професіонали, які місто знають до метра квадратного, які цілодобово тримають руку на пульсі і в той час, коли усі сплять, можуть взяти на себе відповідальність за ліквідацію будь-якого комунального форс-мажору. А якби ми їх замінили на дівчаток, що б тоді було? Я пішов сам, але не звільнив нікого. І більш того, половина з них працює до сьогоднішнього дня, інші пішли на пенсію..

Про Полтаву. Полтава сіріє, старіє, хворіє на ями й тріщини на дорогах, протікаючі дахи і затікші підвали будинків,… і дурну владу. Але це їй не доходить і міська влада все більше забуває про свою хвору матір. Як це змінити? Потрібно відправити Олександра Мамая у відставку, бо він, сам того не підозрюючи, є на сьогодні найбільшим злом для Полтави.

P.S. Класик світової літератури Олександр Пушкін писав: «Береги честь с молоду». Тому, Олексій Григорович, правильно усе зробив! Успіхів тобі у подальшому! Андрій Лямін, приймай естафету.

P.P.S. Про свою службу. Я дякую, по-перше (з повагою), що взяли мене на посаду начальника служби у віці двадцяти двох років. По-друге (без образ), я дякую за те, що щодня мене дьоргали і робили крайнім в усіх оперативних «бідах» міста. По-третє (з радістю), дякую, що я добре вивчив міське господарство. По-четверте (слава Богу), дякую, що вчасно пішов і не встиг скурвитися. І звичайно, дякую, що я «набив шишок» на голові і тепер мені «по-барабану» усі ваші чиновницько-бюрократичні заморочки, інтриги і «поножовщина в спину». Я тільки бажаю, щоб вас совість не мучила за діяння, а була гордість за справжні добрі справи!

P.P.P.S. Пом`янемо добрим тихим словом і молитвою Анатолія Дмитровича і Миколу Михайловича, усіх тих комунальників, кого нема з нами, а всім живим – на здоров`я!

Вітаю усіх комунальників, особливо тих, з якими мені випала честь працювати з 2008 по 2009 рр. із професійним святом!

Хай процвітає Полтава!

Такий собі пам`ятник, але в іншому обласному центрі...