Сьогодні ювілей патріарха українського модерну Опанаса Сластіона — 170 років!
«Коли держава має ресурси й бажання розвивати освіту, і місцеве самоврядування патріотично налаштоване, і художникам є що запропонувати — здійснюються подібні архітектурні чудеса», — полтавський краєзнавець Олег Лебединський про школи Сластіона
Услід за днем народження Василя Кричевського святкуємо ювілей Опанаса Георгійовича Сластіона!
Український живописець, маляр і графік романтично-народницького напряму, етнограф, архітектор, мистецтвознавець і педагог, один із зачинателів архітектурного стилю українського модерну, засновник Миргородського краєзнавчого музею. Будинки земських шкіл, кредитово-кооперативних товариств, зокрема, Миргородської водолікарні (1912-1916). Створив проекти шкіл у містах Кременчуці (1922), Лохвиці (1924) Полтавської області.
Народився 14 січня 1855 року в містечку Ногайськ Таврійської губернії (нині Запорізька область),
Саме тут Панько навчився основам малярства. Батько працював реставратором і розписував церкви. Водночас із малюванням тягнувся до музики. Сусід Анастас Смоктій був музикою і давав уроки кобзарства малому, від нього й “перейняв безмежний потяг до старовини й кобзарства, який і залишився в нього на все життя”.
У 1872-му разом із батьком їде до Петербурга, але одразу вступити до художньої Академії хлопцеві не вдалося. За протекцією приятеля Порфирія Мартиновича влаштувався до школи “Товариства заохочення мистецтвами” під керівництвом Івана Крамського. За час навчання отримав дві срібні медалі. В ході навчання відшукав чимало відомостей про Тараса Шевченка, його посмертну маску, тощо.
Опанас Сластіон мандрував українськими селами. У зошит робив замальовки пейзажів, старовинних будівель, вбрання селян і селянок, змальовував предмети побуту тощо. Окрім того, знайомився з кобзарями, записував їхні пісні та думи, малював портрети (опубліковані окремою книжкою лише в 1961 році, під назвою “Портрети українських кобзарів О. Сластьона”), та писав біографію.
У період Української революції 1917-1921 років Опанаса Сластіона обрали очільником комісії по зібранню культурних і мистецьких цінностей Полтавщини. Згодом він заснував художньо-промисловий музей.
З 1870-х років активно досліджував кобзарство. В дослідженні кобзарства Сластіон активно співпрацював із Климентом Квіткою та Лесею Українкою. Малював портрети кобзарів, записував думи. У 1927 року Опанас Георгійович створив капелу миргородських бандуристів. Протягом 1900—1928 років викладав у Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя. Приятелював та листувався з Дмитром Яворницьким.
Маляр українських краєвидів і жанрових сцен: «Українка», «Проводи на Січ» (1886), «Миргород» (1901), «Вечір. Село» (1904), «Зима на Чернігівщині», «На Волині» тощо. Його малярство позначене впливом передвижництва, але з національною тематикою. У 1920-х роках за проєктом митця збудовано будинок курорту в Миргороді та ще низку споруд.
Школи Лохвицького земства (школи Сластіона)
Одними із шедеврів Сластіона є школи Лохвицького земства (школи Сластіона), яких збудовано близько ста. Після реформи освіти Полтавська губернія була однією з перших, де розгорнулося будівництво навчальних закладів. Реалізацію ж даної програми було покладено насамперед на земства. Це унікальні споруди в стилі українського модерну, де базувалися школи.
У 1903 році архітектор, художник та етнограф Опанас Георгійович Сластіон визначив три основні фактори розвитку архітектури: клімат, місцевість (ландшафт) та етнографію. Ним же вперше було сформульовано шість основних морфологічних ознак української архітектури[2]:
- шестикутні трапеційні прорізи дверей і вікон;
- прорізи з напівеліптичними перемичками;
- чотирисхилі (вальмові) або наметового типу дахи;
- влаштування заломів на дахах;
- галереї на стовпчиках, опасання чи піддашшя;
- колонки крученої форми.
Завдяки Опанасу Сластіону було збережено значну частину цінностей, які перебували в маєтках у Хомутці (садиба Муравйових-Апостолів), Великих Сорочинцях (колишні маєтності Гоголів-Яновських), Великій Обухівці (садиба Капністів), Кибинцях та Яреськах (маєтності Трощинських).
На основі зібраного матеріалу в 1920 р. було відкрито «Науковий і художньо-промисловий музей» (близько 600 експонатів), який згодом став основою для Миргородського краєзнавчого музею. Музею О. Сластіон подарував також збірку своїх власних творів.
На сьогоднішній день значна кількість шкіл Сластіона знаходяться під загрозою знищення. На думку експертів, насамперед, через те, що місцева влада й жителів не розуміють реального призначення земських будівель у нинішній час, тому вони й руйнуються. Перше, що потрібно, це зрозуміти як саме можна використовувати ці шедеври архітектури (а далі — діло техніки, прим. авт.).
Збереженням і відродженням шкіл Сластіона, а також їх популяризацією займається, насамперед, активна громадськість. Серед них будівельник-реставратор Михайло Бережинський, журналістка й телеведуча Ольга Герасим`юк, науковець і мистецтвознавець Віталій Ханко, громадська організація «Школи Лохвицького земства» на чолі з Максимом Івановим, Анатолій Ізотов, проєкт Олега Лебединського «Край 3D» та ін.
У 2022 році побачило світ монографічне видання відомого дослідника Віталія Ханка з Полтави, присвячене життю і творчій діяльності класика вкраїнського мистецтва Опанаса Сластьона.
Величезну роботу з підтримки історично-архітектурної спадщини стежками О.Сластіона виконує полтавський краєзнавець Олег Лебединський, автор і керівник проєктів «Полтава 3D», «Край 3D». Після відвідин школи Сластіона в Чорнухах, власноруч намалювавши макет і написавши відповідну комп`ютерну програму, за допомогою 3D-принтера створив модель школи у вигляді конструктора, який можна збирати й розбирати. На сьогодні, окрім України, замовлення на конструктор школи Сластіона надходять із багатьох європейських країн і навіть з-за океану.
Зберегти школи Сластіона — наш священний обов`язок перед історією!