Вітаю всіх комунальників з професійним святом! На вас тримається наше місто!
Це коли ти відповідальний в Полтаві за те, щоб у людей завжди було світло, вода, тепло й електрика. Щоб безперебійно їздив транспорт, працювали ліфти. Щоб безперебійно функціонувала каналізація. Було вивезено сміття. Вулиці почищені від снігу чи багнюки. А на полицях магазинів були товари першої необхідності. Словом, щоб місто жило..
Сьогодні той день, коли з радістю згадую важливий період свого життя, коли у віці 22 років очолив міську контрольно-оперативну службу "05"!
Коли ти завжди повинен знати про все, що відбувається в місті й уміти оперативно зреагувати на будь-яку ситуацію.
Коли кожен понеділок ранком ти вже повинен знати всі "гріхи" Водоканалу і Теплоенерго й усіх комунальних підприємств, щоб на міській апаратній нараді доповісти і "вжарити" трішки, щоб заходилися робити. На тиждень їм заряду вистачало.
Коли замість спеціаліста ти сам сідаєш на прийом і приймаєш за зміну 200 заявок від полтавців.
Коли тобі на мобільний дзвонить начальник податкової і просить прислати аварійку, бо через сусідів забився унітаз. І ти розумієш, що яка б не була посада, але всі рівні перед унітазом.
Коли тобі одночасно повідомляють про порив лінії і що тролейбуси стали посеред дороги один за одним, що загорілася філармонія і вимкнули від світла весь центр міста. І ти розриваєшся - куди бігти в першу чергу.
Коли із сесії міської ради вибігаєш і в білій сорочці й костюмі лізеш до підвалу будинку, де трапився порив каналізаційної труби, а потім знову треба повертатися до міськради на якусь там нараду.
Коли один за одним на Садах-1 зупиняють ліфти, бо пройшло 25 років експлуатації і тебе бомбить увесь мікрорайон, бо на 9-й поверх не можуть нормально підніятися пенсіонер(к)и, люди з інвалідністю, мами з колясками та й усім іншим людям важко.
Коли завтра відключають три хлібзаводи від електроенергії і ти просиш Обленерго, щоб не відключали, а паралельно просиш харківські хлібзаводи напекти більше хліба, ніж завжди, щоб полтавцям було що завтра їсти.
Коли тобі дзвонять і кажуть, що в будинках холодно, бо слабкий тиск газу і не вистачає для котелень. І ти штурмуєш Черкаситрансгаз, ті дають тиск на Кременчук, а той вже - на Полтаву.
Коли ти приїжджаєш подивитись як латають ями на дорозі, вони не видувають пил і камінці, а прямо кладуть асфальт, ти зупиняєш всі роботи, але розумієш, що вже майже вся вулиця заасфальтована.
Коли від того, як ти зумієш домовитися з усіма потрібними міськими й обласними службами залежить коли саме пустять тепло в домівки полтавців.
Коли "доброжелателі" з міськвиконкому натравлюють стареньких, щоб дзвонили меру і жалілися на тебе, що ти винний у всіх їх бідах, а ти ні сном, ні духом про них. Пишуть кляузи на тебе, тільки щоб вижити тебе з посади. А ти замість того, щоб віддатися повністю роботі, вимушений постійно чекати якоїсь підстави...
Коли ти ввечері запросив дівчину на побачення, але тобі подзвонили і сказали, що два дні немає холодної води на Енгельса і що там зібралися люди, якщо не пустять воду, будуть іди в мерію. І ти їдеш на місце, викликаєш всіх і пускаєш людям воду. А дівчина ображена і наступного разу піде на побачення з кимось іншим.
І потім контрольний - о третій ночі дзвінок: Олег Сергійович, пішов сніг, які будуть вказівки? І ти спросоння згадуєш який там був прогноз вдень і даєш команду випустити поки що 10 одиниць техніки з ШЕД і ШРБУ, а вранці ще й додати дільницю механізації, щоб нормально тротуари розчистили.
P.S. А ранком в суботу треба знову йти на роботу, бо всі комунальники сідають в автобус і їдуть на об`їзд по місту, щоб виявити недоліки, де купу сміття прибрати, де почистити ливнівку, де прибрати під бортом. І ти все фіксуєш, потім контролюєш виконання...
Коли ти не тільки відповідальний, а й винен за все це.
Вітаю всіх причетних із Днем працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення!
