Як добитися Вічного миру? Абриси Прийдешнього для Світу та України

Втім, направду, коли приходить велике горе, виявляється все діаметрально по-іншому. Знову виходить на сцену маленька людинка (обиватель, міщанин, споживач, бюргер, «хатоскраєвець», «тіпа-середній-клас»). І, хоч воно й перелякане, малодушне, егоїстичне та дрібнесеньке (однак, звичайно, самі себе вони такими аж зовсім не вважають), але все — заради свого мікробського спокою, «щоби йому ніхто не заважав жити» — розносить вщент. І починається к-а-т-а-с-т-р-о-ф-а.

Так, варто наголосити, що суспільства вільних і відповідальних громадян(ок), здавалося б, повинні мати запобіжник проти вторинного дикунства і, водночас, проти всього, що ми, люди, любимо засуджувати у нападі сентиментальної пошлості й далі пристрасно розганяти через сітки пропаганди, де омана і брехня завжди виглядають переконливіше правди, — тобто проти всієї той пафосної редукції, яку називають фашизмом… Але-але…

Отже, Ялтинсько-Потсдамській системі — каюк, й історія наново вийшла на кривавий віраж. І «просвічена людина», яка з придихом розумнічала про високі «цінності», раптом — ледь не в мить — на практиці перейшла на їхню протилежність.

Так в чому цінності, панство?

Проявляються ж вони — як справжність кожної людини — завжди в граничній ситуації.

Розлюднення несуть зовсім не роботяги без вищої освіти і прокачаних акаунтів у FB, а ті самі люди, які думають, що вони чимсь кращі за інших — освіченіші, успішніші, розумніші і т.д. Але направду лише більш наглі та поверхневі. Тоді як страждають звичайні люди.

Що робити простому трудязі, щоб війни не було? Щоб життя було справедливим? Щоб не виживати, а жити повним життям? Бо жодним чином за ультраправого (неофашистського) ренесансу це неможливо.

Тож, коли хочемо оминути важкі випробування і злидні, — завжди отримуємо катастрофу. Виключень немає!

Боротьба за кращий світ у всі часи була справою аж надто складною і ризикованою, без гарантованого результату (принаймні, у власному житті), — але завжди солідаристською, завше надцікавою і в самому високому сенсі виправданою.

І саме в цей доленосний, граничний, прєдєльний час є можливість втілити ЗРАЗОК (ОБРАЗЧИК) СОЛІДАРНОСТІ ІНАКШОГО МАЙБУТНЬОГО — прямо зараз. Тобто це модель, взірець соціально-економічних стосунків, побудованих не на користі та прибутку, не на експлуатації та відчуженні, а на солідарності, справедливості, співпричетності, довірі, прагненні примноження Спільного Блага, щирому безумовному даруванні.

Спочатку допоможи іншому

Це ЗРАЗОК (ОБРАЗЧИК) ПРИНЦИПОВО ІНАКШОЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ І ТРУДОВОЇ ЕТИКИ, де солідарність і взаємовиручка, а не егоїзм та вигода є найголовнішими. Відтепер універсальне правило мусить стати таким: СПОЧАТКУ ДОПОМОЖИ ІНШОМУ.

Й усе це сильно надихає, адже надзвичайна взаємовиручка українців і українок під час путінської навали дуже чітко демонструє, що Інакший світ — можливий, і саме такий підхід — це частинка кращого співжиття у майбутньому! Якщо в нас усіх вистачає сил і волі до спротиву варварським ордам, то вони повинні з’явитися і для побудови якіснішого післявоєнного світу: без корупції, без дерибану, без права сильного і нахабного, без егоїзму та байдужості, без насильства та страху, без дебілізації та хамства.

Позицію щодо спротиву російсько-путінській злочинній навалі та плану глобального післявоєнного миру ми озвучили. А наразі республіканці осмислюють і працюють над ПЛАНОМ ВІЧНОГО МИРУ ДЛЯ СВІТУ, де Інакша СуперУкраїна — неспрощеними, інаваційними знаряддями й асиметричними діями — зможе бути суб’єктом Перетворення/Переображення світу!

Нам однозначно є — з чим виходити до людей: змістовним, своїм, українським. Наголосимо, що всі наші розробки є актуальними (шукайте на нашому пабліку — по практично всіх напрямках життєдіяльності й майбутнього України та світу) — тож в поствоєнний час мають бути втілені, зважаючи на жахливий досвід та відповідні висновки зі спроби імперіалістичного перерозподілу світу.

Одначе, звісно, війна внесла дуже серйозні корективи. І одночасно дала й нові можливості.

На такому моменті зробимо додатковий акцент. Якщо Захід стверджує, що справа зовсім не в утриманні сфер впливу та міжімперіалістичній боротьбі; якщо Захід щиро вважає свої успішні (між)державні проєкти і свої високі стандарти життя наслідком Просвітництва, прогресу, Модерніті, демократії, модернізації та інших прекрасних слів, то чому б не бути щиро вірними собі й не дати Україні, яка так потерпає від російських кігтів, економічного кисню?

Списати Україні всі борги

МИ ПРО БЕЗУМОВНЕ СПИСАННЯ ВСІХ БОРГІВ і НОВУ КРЕДИТНУ/ДОНАТНУ ПРОГРАМУ — не просто під неоліберальну «відбудову» України (тобто буде все, як було, але замість росіян — західний капітал і «збільшимо військові витрати»), а під її докорінну реконструкцію, Інаваційне Оновлення. Західне панство не вірить у здатність її втілити українськими ново-старими «елітами»? Що ж, це можна зрозуміти.

Але наше бачення таке: принципово, щоб програма Інаваційного Оновлення фінансувалася та підтримувалася партнерами не під якісь політичні «команди», а під нашу Країну, під солідарну спільноту українців і українок. З відповідними потужними інструментами ⁂ наукового планування, ⁂ креативного стимулювання, ⁂ суворого народного контролю.

Досить уже неоліберальних де-реформ, які показали свою неефективність, а нерідко і шкідливість! Ми багато викривали їхню помилковість у долютневий час (дивіться, зокрема, на нашому пабліку)… втім, ті, хто на такому «заробляють», дуже щільно «трамбують» ефір, «заряджають» ботів і за раціональну критику обливають помиями (щонайменше).

Окремо треба виставити запобіжники проти корупції, дерибану й офшорних дєлюг не лише в Україні, але й на Заході. Як показує досвід «цілування в ясна» олігархів і чиновників, наприклад, Москви та Лондону, — ще невідомо, хто більший вигодоздобувач злочинного схематозного грабунку капіталом країн «золотого мільярду» народів напівпериферії та периферії: владні кліки, мафіозно-олігархічні групи пострадянських держав та інших країн глобального Півдня ― чи «елітка цивілізованого світу»?

Це важлива «цеглинка» того, що ми називаємо ІНАКШОЮ ЕКОНОМІЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ.

А підтвердити хоч трохи на практиці можна, якщо долучитися до добрих справ Республіканського (Громадянського) штабу солідарності — всеукраїнської мережі взаємодопомоги, яку з перших годин широкомасштабної російської інтервенції започаткували республіканці й інші адекватні люди, організації, спільноти, профспілки. Вже допомогли тисячам звичайних людей — підтримуймо одні одних!

Попереду борня за кращий світ!

Якщо зможемо? — Теперішнє і майбутнє будуть буквально належати нам, а не камарильї «своїх» й іноземних олігархів, корупціонерів — всіх цих різноманітних павуків та глитаїв.

Нам — це простим трудящим людям. Тим, на кому все реально тримається.

СЛАВА УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДОВІ!

Слава Солідарному Вселюдству!

PS І, звісно, з 1 Травня, трударі й трударки!