"Чи не від того наші птахи і тварини дикі, що ми самі дикі?" або 100 років УТМР
"Чи не від того наші птахи і тварини дикі, що ми самі дикі?", - Остап Вишня.
10 липня в Україні відзначили історичну подію. Виповнилося 100 років від заснування однієї із найстаріших організацій громадянського суспільства в Україні - Українському товариству мисливців і рибалок!
По-різному люди відносяться до рибалки чи до полювання. І в цьому дописі я розповім не про те, як вбивати тварин чи рибу, а про те, як політика держави із направленості на звичайного громадянина перетворилася у феодальну - під князьків, в яких є гроші.
Українське товариство мисливців і рибалок - це низовий рух звичайних людей. Навколо нього дуже багато всього корисного і цікавого. Це санітарія нашої фауни і флори. Об'єднання дбають про екологію. Протидіють браконьєрству. Мисливці часто виконують функцію забезпечення охорони громадсього порядку в селах і у містах. Це і збереження українських традицій, і розвиток нашої культури.
Наприклад, саме рибалки Глобинщини підняли питання фінансових зловживань на місцевих очисних спорудах, про те як масово загинула риба на р.Сухий Кагамлик. Відділення УТМР в Полтавській області співпрацюють з поліцією щодо затримання браконьєрів.
А коли Полтавська обласна рада кількох скликань роздала десятки тисяч гектарів угідь фактично в приватні руки, то цим самим зашкодила звичайним жителям регіону. Стидно! Найбільше депутати передали угідь латифундисту, власнику агрохолдингу Олександру Подоляці, для якого це вже давно не хобі, а ціла мисливська підприємницька діяльність.
А чого ж, запустити дороговартісних тварин, щоб приїжджали "крутелики", для яких за немалі гроші організували круте дозвілля. Куди не вистрілиш - вцілиш по-любому. Романтика!
І хоч періодично в ЗМІ з'являються заголовки на кшталт "Під Полтавою в мисливському господарстві випустили байбаків" - це все добре, але знову ж таки, для кого? Правильно, для "обраних"...
Звичайній людині туди не потрапити. Або квиток коштує великих грошей, або не пройдеш, бо банально "мисливські барони" поставили високий паркан, незважаючи на заборони їх ставити в місцях загального користування, де люди відпочивають, збирають гриби, трави чи ягоди.
Згадати тільки події кількарічної давнини, коли біля самісінької Полтави, в лісі на території Новоселівської громади та Ковалівської сільської ради нахабно "мисливські барони" встановили величезний паркан.
Початок же діяльності Української спілки мисливців і рибалок, однієї з наймасовіших і найбільш популярних громадських організацій, покладений 10 липня 1921 р. в м.Харкові, коли за ініціативи існуючого на той час при Народному комісаріаті землеробства (НКЗ) УРСР Центромисливства був скликаний 1-й з'їзд. На ньому мисливці і рибалки об'єдналися у Всеукраїнську спілку мисливців і рибалок (ВУСМР).
Активну участь у її створенні взяли Спілка мисливців і рибалок Полтавської губернії й Кременчуцька губернська спілка мисливців. Наш регіон по праву вважається одним із зачинателів цього руху.
Але ні Полтавська облрада, ні ОДА навіть на власних сайтах не згадали про 100-річчя УТМР...
Досить мантр про те, що наш регіон «для інвесторів»; ні, Полтавщина — для його мешканців/ок, солідарних і гідних громадян!
Аби не дозволити народовладдя, клани ввели ганебний майновий ценз: зробили й вибори — привілеєм багатих. Влада і служить багатіям. Мусимо розірвати замкнене коло! В центрі турботи має бути людина!
Вітаємо тисячі учасників і учасниць руху УТМР у Полтавській області зі 100-річчям від дня заснування! Справедливість обов'язково відновимо!
