Розмір тексту

Білорусь та Україна виживуть лише, якщо стануть насправді суверенними!

Справжню самостійність, тим паче в такому глобалізованому, уніфікованому світі, як зараз, можуть собі дозволити далеко не всі. І це — дуже складний вибір, а перед власними громадянами — ще й обов’язок.

Бо сенс суверенітету і національної свободи не утримується ментівською дубинкою, кайданками ОМОНу, вуличним насильством тітушок/неонацистських банд і спецслужбістською ксивою.

Проте, залежний статус, тобто зняття з себе відповідальності, як це демонструють десятки і десятки країн світу, — аналогічно може призводити лише до деградації. От нещодавні американські масові протести знову показали: силовики, спецслужби, «активісти» також полюють на людей і також їх жорстоко б’ють і навіть вбивають.

Економічний розвиток, збереження індустріального потенціалу й ефективного АПК, якісного «соціального пакету», системи піклування про літніх, соціально незахищених, і навіть забезпечення втілення інновацій — не поєднуються з відсутністю широких громадянських прав і свобод, із живою, тобто оновлюваною знизу, політичною відповідальністю. Така політика зрештою завжди заводить у глухий кут.

Ми про нинішню Білорусь.

Білорусь, де є революційна спроба змінити реальність!

Братам і сестрам, білорусам і білорускам, хочеться побажати розуму, сил і волі!

Як бачимо, авторитарний режим бонапартистського типу Лукашенка знову вивалився у масові репресивні практики і навіть елементи державного терору. Маска «піклувальника» за права трудящої людини впала.

Спротив неоліберальному імперіалізму — це зовсім не індульгенція на політичну несвободу, на побиття і приниження людей.

Те, що Білорусь між молотом і ковадлом Заходу і путінської Росії (а також є сухопутним європейським «авіаносцем» Китаю), вимагає складних, дуже розумних, тонких рішень і реакцій. Вимагає мудрої роботи з радикально-налаштованою молоддю та креативним прошарком (треба пряником, а не батогом; соціальними ліфтами, а не витісненням пасіонарних людей у грантоїдство і маргінес). Вимагає сучасного дискурсу й інструментів комунікації з власним населенням (а не міксом пихатих нравоучєній і махрової конспірології). Вимагає відповідальної політичної системи з публічною політикою, в якій можна було би реалізовувати гнучку, справді ліву, а не держкапіталістичну адженду. Справжнє ліве в умовах буцегарень і несвободи — абсолютно неможливе.

МЫ САЛІДАРНЫЯ З БЕЛАРУСКІМ НАРОДАМ!

Не наша справа розумнічати й повчати, і тим паче втручатися у внутрішні справи Білорусі, але хочемо наголосити, що абсолютно природнім і нормальним бажанням білорусів є забезпечення широких громадянських і політичних свобод і прав, при збереженні та розширенні соціально-економічних можливостей простого народу.

Для білоруських панівних класів і груп питанням виживання є знаходження консенсусу. Проте, консенсус не має стати «договорняком» старих негідників і нових паразитів. Нова суспільна угода має втримати державність, зберегти соціальні завоювання трудящих, низький рівень олігархізації, пристойний рівень соціального захисту та низьку злочинність — й забезпечити оновлення влади, доступ різних (окрім, звісно, відверто ксенофобських і бандитських груп) до неї, реальне народовладдя — у змагальних умовах (чи це буде реальна багатопартійна модель або змагальна модель демократії Рад, або ще якась оригінальна формула — це визначати самим білорусам).

Зрозумілим є одне. ДОПУСТИТИ ПРОДОВЖЕННЯ УЗУРПАЦІЇ ВЛАДИ СИЛОВИКАМИ, ЯК І ДАТИ ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО НЕОЛІБЕРАЛЬНОМУ ПОНЕВОЛЕННЮ БІЛОРУСІ, — НЕ МОЖНА!!!

Брати та сестри, білоруски та білоруси! Просимо вас, навіть молимо: врахуйте уроки українських революційних подій 1991, 2004 і 2014 років й інших пострадянських революцій — не допустіть неолібералізму в економіці, неоколоніальної залежності в зовнішній політиці, а етнонаціоналізму в гуманітарній сфері.

Будьте мудрішими за нас, не повторюйте наших помилок.

Складні рішення потребують масштабу мислення і державницької вдачі — це не кричалки волати і не постіки постити.

Робочим людям Білорусі — слова величезної шани!

Страйки — це дуже красиво!!! Це значить, що перед історією нарешті можливість справжньої сучасної масової, тобто народної революції.

При цьому, мусимо бути чесними і пам’ятати, що в інших країнах Східної Європи, а багато в чому і Центральної, подібний ряд і картинка є неможливими. Бо ті, хто в 90-ті й на хвилі майданів отримали там владу, — деіндустріалізували свої держави, знищили заводи та фабрики, фактично немає кому і немає де страйкувати.

Варто нагадати, що завдання всіх прогресивних сил — бути солідарними й вимагати кращого світу, прогресивних змін, розширення прав і соціальних гарантій трудящих, запровадження реального робітничого контролю над державною владою і засобами виробництва. Громадян(к)и Білорусі, ми розуміємо трагічність вашої дилеми… Адже політтехнологічні вимоги поміняти «бацьку» на випадкових профанів чи ділків-циніків — це шлях в нікуди.

ЖЫВЕ БЕЛАРУСЬ! БОРІТЕСЯ — ПОБОРЕТЕ!

Ліві прогресивні сили завжди мають бути з людьми! І разом з людьми добиватися свобод, не дати різноманітним хапугам і м’ясникам роздерибанити спільне — спільне білоруське, залишки спільного українського.

Ми – точно з людьми, з їх болем і знищеними надіями, з їх чаяннями і прагненнями нормального життя!

Свободу, всезагальний добробут, рівність – не дарують. Їх виборюють, вигризають.

І в Білорусі, і в Україні, і всюди.

Сёстры і браты, беларускі ды беларусы, мы з вамі! Заўсёды спадзявайцеся на нас!

PS Люди довгої доброї волі, люди прогресу, зустрінемося незабаром на фіналі XXII Судреспубліки-2020, де разом із провідними інтелектуал(к)ами та молодими лідер(к)ами з усієї України працюватимемо над темою: «НАДЗУСИЛЛЯ ДЛЯ ПРОГРЕСУ ТА СПРАВЕДЛИВОСТІ». До речі, Студреспубліка – це і білоруська тема теж.

Про автора

Олег Слизько

Олег Слизько

Лідер Республіканського руху на Полтавщині

74
Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему