Нам всім треба трохи екстремізму
Екстремізм, як основний двигун побудови нового суспільства і держави
Головною помилкою усіх сьогоднішніх непрофесійних і незаплямованих опозиціонерів-аматорів, політиків-початківців і просто симпатичних людей доброї волі, які досі ще хоч у щось вірять, є намагання переграти за вже існуючими правилами тих, хто ці правила встановив. Спроби конкурувати на чужій, сприятливій для опонентів території. Боротьба в тому полі, де врешті-решт все одно перемагають гроші. Це стосується як будь-якого місцевого, так і загальнонаціонального політичних рівнів. Стосується Полтави. Стосується усієї країни.
Традиційними політичними прийомами, методами і правилами сьогодні неможливо перемогти встановлений фінансовий авторитаризм. Власне, ці правила існують для того, щоб програвати чинній системі або бути поглинутим нею. Я дуже боюся цього. Я не хочу бути поглинутим. Я хочу мати право на шанс.
Перемагати чинний фінансовий авторитаризм хоча б точково і тактично, змушувати його час від часу йти на хоч якісь певні поступки можна тільки порушуючи існуючи правила. Тільки виходячи за рамки. Спалахом. Екстремізмом на межі дотичної кримінального кодексу. Власне, екстремізмом можна перемогти будь-що.
Усі протестні зрушення, успіхи і перемоги в новітній українській історії супроводжувалися екстремізмом. Майже усі випадки, коли чинна влада і система йшли на певні поступки, супроводжувалися кричущим порушенням законодавства і наявністю чіткого складу кримінальних злочинів. Все це потім забувалося. Бо переможців не судять. В підручниках немає злочинців. Там тільки герої.
Кожного разу, домігшись хоч якихось тактичних успіхів, певних поступок виключно за рахунок вибуху, за рахунок спалаху, порушення і розриву усіх існуючих правил, наші опозиціонери-аматори і політики-початківці задовільняються малим та радісно, самостійно, перелякано і наполегливо заганяють себе у ті ж правила та рамки, в яких приречені програвати. Ми всі боїмося вибухів. Зрештою, підриваючи, можна як перемогти будь-що, так і зламати усе. Та дюічий фінансовий авторитаризм боїться цього значно більше. Їм є що втрачати. І їх треба принаймні підживлювати періодичними порціями бадьорого екстремізму. Хоча б час від часу.
