Патріотичне виховання дітей сьогодні - це сильна Україна завтра

 Варто почати з найпростішого — говорити вдома українською. Україномовне оточення впливає на формування особистості, яка надалі поважатиме й любитиме свою країну. 

Патріотизм починається з побуту. Коли дитина ще маленька, то не може зробити вибір, і ви, формуючи її оточення, допомагаєте зробити цей вибір правильним.

 Було б чудово, якби на свята в кожній родині прижилась традиція одягати вишиванки, але без пафосу — просто як святковий одяг. Це стане певним ритуалом. Та й веселе поїдання ковбасок на Великдень чи Різдво теж може стати частиною патріотичного виховання: діти бавитимуться, але запам’ятовуватимуть різні традиції.

Важливо організовувати спілкування з патріотично налаштованими сім’ями та їхніми дітьми. Адже оточення та коло спілкування ми обираємо самі. А воно, у свою чергу, формує та виховує нове покоління.

 Найкращим прикладом для наших дітей у прояві патріотизмуу стануть дорослі. Ми маємо цікавитись історією своєї землі, знаходити цікавинки та розповідати про це в сім’ї.

Знайомити дітей з історією, з надбанням нашої культурної спадщини — суперважливий елемент патріотичного виховання. Історичний ланцюг, який тягнеться від пращурів, треба міцно тримати в руках теперішньому поколінню, щоб передати далі.

Я виступаю за досить радикальні методи патріотичного виховання. Наприклад, щоб невміння користуватись українською мовою на високому рівні закривало для спеціалістів певні опції в кар’єрному зростанні. Ніяких керівників, депутатів, що не знають української мови! Бо , коли людина свідомо, десятиліттями ігнорує вивчення української мови , а лізе у владу - це ворог України, який зрадить її при найменшій же можливості. Приклад медведчука відомий всім.

Тому діти вже в 5-му класі діти мають чітко усвідомлювати: якщо не знаєш рідної мови та історії — чимало можливостей для тебе буде закрито.

Згадую свої шкільні роки — і знаєте, у мене не було патріотичного виховання як такого. Лише стандартні фрази на зразок «Любіть Україну», «Плекайте рідну мову», а ще багато розповідей про Тараса Шевченка. 

А ось зараз мені набагато більше подобається, як люди ставляться до України. 

Відчувається, що в суспільстві стало більше поваги та україномовних громадян. Що люди стали цікавитися та вивчати наново історію — цей приклад і допомагає дітям культивувати в собі патріотизм.

Щоправда, надто висока ціна цих уроків та цього виховання. Наші хлопці на війні ціною власного життя показують іншим, як люблять Батьківщину. 

І для нас усіх найголовніше — не розгубити це.

 Зараз найважливіше — всю цю «любов у дії» зберегти та передавати дітям. (с)