Підтримка один одного - найважливіший момент у війну

Зараз, як ніколи, ми потрібні одне одному, ми розуміємо один одного без зайвих слів й відчуваємо спільний біль за близьких та рідну Україну. Та попри біль та страх ми всі разом прагнемо перемогти у цій страшній війні. Наша психологічна стійкість – запорука нашої перемоги

Більшість з нас відчуває себе розгубленими, враженими, вибитими з колії, чи переляканими. Мивідчуваємо в цій ситуації страх та тривогу, можемовпасти в заціпеніння або апатію. Дехто проявляєслабкі реакції, інші – важчі. 

Сумні події нашого життя також пробуджують найкращі людські ресурси, зокрема ресурси співчуття, підтримки, взаємодопомоги. Посилення громадського, волонтерського руху є тому підтвердженням.

Як надати людині психологічну допомогу:

1. Підійди

–  визначте, яка допомога (крім психологічної) потрібна

– представтеся, назвіть своє ім’я

– запитайте дозволу щоб поговорити

– запитайте, чи потрібна допомога

– поясніть свої цілі («Я – соціальний працівник», «Я – волонтер», «Я – лікар», «Я допомогаю постраждалим»). Людині може надати надію вже Ваша присутність. Скажіть, чим Ви можете допомогти, поясніть, що допомога скоро прибуде, що Ви про це подбали.

2. Підтримай

– знайдіть безпечне місце

– захистіть від зайвої уваги

– допоможіть знайти опору (стіна, стілець, твоя рука)

– захистіть людську гідність (наприклад, знайти чим прикрити оголене тіло, якщо ситуація цього потребує)

– говоріть фрази «я з тобою», «ти в безпеці», «видихай». Встановіть контакт очима, словами (наприклад: «Ви мене чуєте?»). Заспокоїти простими словами (наприклад: «Я разом з Вами». «Спробуємо разом», «Тут вже спокійно»).

3. Пам’ятай про реальність

– називайте потерпілого на ім’я, якщо знаєте

– запитайте, чи знає він, що сталося, де він зараз, який день сьогодні

– поясність, де ви знаходитеся і що трапилося(наприклад, «Тут багато народу – це площа. Був вибух. Ви злякалися» – Ваша мова проста, однозначна, спокійна);  

– попросіть називати предмети, які вас оточують;

– ніколи не звинувачуйте людей. Уникайте будь-яких слів, які можуть викликати почуття провини.

4. Дослухайся, залучай

– вислухайте уважно та зі співчуттям (емпатією). Слухайте активно, будьте уважні до почуттів і думок. Переказуйте позитивне.

– заспокойте з приводу реакцій – це нормальна реакція на ненормальні обставини;

– не потрібно заспокоювати плач (лише, якщо людина сама просить)

– не відносьте до себе агресію, люди в стресових ситуаціях агресивні або в страху;

– уникайте припущень про переживання потерпілого (не оцінюйте, не осуджуйте, не повчайте);

– залучайте інших людей до надання допомоги. Інструктуйте їх і давайте їм прості доручення.

5. Подбай

– допоможіть у тому, у чому можете на даний момент (попити, зігрітися, перепочити тощо). Дізнайтеся, що конкретно необхідно: медична допомога, одяг або пристосування для годування немовлят (соски, пляшечки), – і постарайтеся направити їх туди, де вони можуть отримати доступну допомогу;

– поважайте бажання потерпілого побути на самоті, але не випускайте його з поля зору;

– питайте про плани; якщо обіцяли простежити за виконанням побажань людей, виконуйте свою обіцянку;

– надайте інформацію про служби, інстанції, котрі можуть допомогти.

6. Передай

– переадресуйте потерпілого до фахівця (психолог, медик, соцпрацівник, волонтер, капелан) який допоможе йому в подальшому.(с)

Працюй, як волонтер - щоб допомогти саме в тому, в чому є потреба на дану хвилину.

Тримаємось! В єдності наша сила.