Відкритість і прозорість діяльності місцевих влад – те, чого гостро потребує населення

Невидиме протистояння жителів громад і місцевих влад – на жаль, реальність

Ні для кого не є таємницею, що більшість звичайних жителів громад ( які не мають посад і делегованих повноважень), отримують стрес при потребі звернутися в державну установу.

Чому ж так відбувається?

Зазначу, що відрив місцевої влади від людей – колосальний. Здавалося б: обираємо своїх, з ким ходили в школу , жили на одній вулиці, працювали разом, з ким куми і далекі родичі, щирі, здавалось би, друзі – то що ж відбувається в період переходу зі звичайних людей у кабінет чиновника?

Спілкуючись з людьми, чую подив, роздратування, обурення і образу на тих, хто до кабінету у владі був таким, як всі. Бо людина, потрапляючи на державну посаду, змінюється до невпізнаваності, робиться холодною, байдужою, прислужує керівництву і не бачить проблем людей.

Взяти довідку – квест, гонитва кабінетами вздовж коридору, де то каву саме п’ють, то спілкуються про своє, а людині кажуть – прийдете завтра чи ще колись.

Дивним і незрозумілим для людей є, коли під час повітряної тривоги всіх відвідувачів і навіть інвалідів першої групи, виставляють за двері , за поріг, люди стоять під відкритим небом , а чиновники ріжуть ковбаску і сальце в кабінетах, підобідують, або гуляють містом.

А що? Сирена виє – зарплатня йде!

Цікаво, де ж тут про людей і про роботу?

Війна ще гостріше проявила недоліки в роботі місцевої влади. Це сталося тому, що війна ніяким чином не вплинула на їх зарплатню – там скоро мішки треба  буде брати до банкомату, знімаючи місячний заробіток.

На мою суб’єктивну думку, варто перераховувати заробітну плату чиновнику: в сирену він не працює – то за що ж тоді громади з коштів платників податків мають сплачувати ?за не-роботу?

Так само варто підраховувати коефіцієнт корисної дії в роботі міських і сільських рад, тоді б явно зменшилася кількість посилань людини прийти колись.

Якби цей алгоритм працював, то чиновники краще б робили те, що написано в їх посадових інструкціях.

Піднімається питання серед людей щодо чисельності штату в міськрадах, зокрема. Та і градація заробітних плат – шокує.

До тих пір, доки війна буде лише для жителів громад, а для місцевих чиновників – виключно жирна фінансова стабільність за наш кошт, діалог не складеться.

Бо чи потрібен бульдозер за шість мільйонів у громаду у війну чи шматок відремонтованої дороги та вчасно подане опалення в садочки і школи  - людей тут не слухають.

На опалювальному сезоні в кишеню кеш не покладеш.

Депутатам місцевих рад має бути соромно за такий стан речей.

Час іти до людей. Не тому, що вам маряться вибори і треба вчергове пройти на тепле вторговане містечко і прилаштувати дружин і коханок.

А тому, що люди довірили вам свої долі і люди платять вам заробітну плату зі своїх податків.