Втомі від донатів – Ні!

Зникло бажання донатити, хоча раніше ладні були віддати усе до останньої нитки.На жаль чи на щастя, але до війни адаптуєшся. Вона вже ніби й не така страшна, як здавалась 24 лютого. Ми зрозуміли, що у ній можна жити. Наші нерви трохи заспокоїлись, а ось ситуація на фронті — ні. 

Резонансні справи, про корупцію в різних ланках влади, медицини, волонтерства – стирають на порох довіру і натхнення допомагати.

Також з’являється  підступне почуття байдужості, як з ним впоратись та чому варто продовжувати донатити для наших хлопців і дівчат на передовій і з інших причин:

Ми не такі вразливі, як на початку війни. 

Ми почали більше цінувати власне життя. 

Ми перекладаємо відповідальність на інших. 

Ми не довіряємо організаторам збору.

Втома від допомоги — це очікувано, але небезпечно:

Усі попередні причини — це логічний наслідок виснаженості від війни. Але така втома може стати загрозою для майбутнього. Ми змогли дати відсіч ворогу саме тому, що були згуртованими як бджолиний вулик. У цьому наша незламність.

Боротьба з ворогом потребує ресурсів щодня. Техніка, дрони, захисне спорядження — розходяться швидко і безповоротно. Це ресурс війни і його потрібно постійно поповнювати.

Ставтеся до донатів, як до інвестиції в Перемогу.

Пам'ятайте, що кожен донат — важливий. 

Ми маємо щодня дбати про нашу армію. Адже армія щосекунди дбає про нас.

Ми організовуємо креативні збори і даємо прозору звітність і, повірте, - люди охоче йдуть за тим, кому довіряють і де розуміють куди направлено зібрані кошти!

Донатити варто, щоб була Україна і дитинство в українських дітей! 

Виберіть воїна, якого знаєте і допомагайте адресно, якщо ваш ступінь довіри до організаторів зборів досяг нульової позначки. 

Донатьте! Наші військові не шкодують життя заради нас! Не шкодуйте гривні заради них!

Тільки разом ми зможемо перемогти.

Щоб Україна була - маємо гуртуватися і працювати спільно.

Тому донатам – наше ТАК!