Мій кум Сергій Бульбаха
Колись я пообіцяв писати у своєму блозі тільки про хороше, щоб хоч якось зменшити кількість негативу, який останні роки просто засипає українців. Думаю, що кілька слів про хорошу людину не порушують мого підходу. Мій кум Сергій Бульбаха - людина, в якій хороше і добре домінує завжди, незважаючи на обставини. І таким він залишиться, коли пройде до Верховної Ради, ні на мить не забуваючи, заради чого його обрали люди. А ще він романтик, який вміє перетворювати в реальність свої мрії і мрії людей, які ідуть за ним.
Познайомились ми на першому курсі фізико-технічного факультету Харківського національного університету ім. В. М. Каразіна. Тоді наша альма-матер ще носила ім’я Горького, а ми були точно такими, як зараз Сергіїв син Сашко, мій хрещеник, ― завзятими мрійниками, впевненими в тому, що перевершимо досягнення Ландау чи Ейнштейна. Спочатку ми стали просто товаришами-одногрупниками ― навчалися, грали в футбол і волейбол, на канікулах вступали до будзагону, щоб піднімати радянську крайню північ ― і навіть не здогадувалися, що життя нас пов’яже міцно і назавжди.
Часто згадую скрутні дев'яності. Вони принесли багато труднощів і дорослих проблем, та я вдячний їм за те, що вони подарували мені справжнього друга, надійне плече якого я завжди відчуваю. Потім я був свідком на весіллі Сергія і Вікторії, згодом хрестив їх первістка, а пізніше моя дружина стала хрещеною матір’ю маленькій Тетянці Бульбасі. Так наші сім’ї, як водиться у нашого народу, породичалися.
Хоч живемо ми у різних містах, та використовуємо кожну нагоду, щоб зустрітися бодай на мить, обійняти одне одного і прочитати в очах, як на справді справи. Бо по телефону ми всі намагаємось зайвий раз не турбувати близьких і говоримо, що все «о’кей». Наприклад, Сергій мені не відразу повідомив, що пішов захищати Україну. Поки він був на війні, ми прокидалися з думкою про те, як він пережив чергову криваву ніч. Наші спільні знайомі дивувалися і навіть не вірили, коли я сповіщав їм, що мій кум в зоні АТО. Майже всі говорили: «Не може бути, щоб депутат місцевої ради, бізнесмен Сергій Бульбаха не знайшов собі більш безпечного місця в тилу!» А для мене було зрозумілим, чому не знайшов: бо не шукав! Тому що для нього «совість», «честь», «обов’язок», «дружба», «не мати справ з крадіями і негідниками», «не ховатися за чужими спинами і мандатами» ― це не просто слова для трибуни, а принципи життя, якими він керується і в справах, і в вихованні дітей.
А взагалі він файний надійний дядько, на яких мають опиратися українці у розбудові нашої нової держави. Як говорять, дерев насадив, сина виростив. Правда, на дім не вистачає часу, зате при дорозі біля Нових Санжар збудував капличку і викопав криницю. При нагоді я, як і багато подорожніх, зупиняюсь там, щоб напитися полтавської води і помолитися за Україну і про щось особисте.
