Розмір тексту

Почому діти, друзі?

Вже стало доброю традицією кожної нової влади висловлювати «глибоке занепокоєння» демографічним становищем в Україні. У результаті цього щоразу з’являється купа ініціатив щодо того, як цю саму демографічну ситуацію покращити. Утім, далі підвищення розмірів «дєтскіх» чомусь, зазвичай, мова не йде. Але чи такі вже райдужні перспективи після таких підвищень?

Бюджетний комітет ВРУ запропонував в рази підняти виплати за народження дитини у бюджеті на 2020 рік. Відтак нардепи закликають за першу дитину виплачувати 100 000 гривень, за народження другої дитини виплачувати родині 200 000, а за третю і кожну наступну дитину сім’я зможе отримати 400 000 грн. При цьому пропонується 25% суми виплачувати одним платежем, а залишок рівними частинами впродовж наступних 36 місяців. Тобто за третю дитину батьки отримують на руки 100 000 гривень одразу і ще трохи більше, ніж по 8000 грн щомісяця впродовж наступних трьох років.

Наче й непогано. Але… Як показує багаторічна практика, такий підхід рідко коли покращує загальну ситуацію в глобальному вимірі. Водночас це завжди тягне за собою величезну кількість випадків народження дітей в родинах, що потрапили в складні життєві обставини, потрапили в матеріальну скруту, або в принципі звикли вести не досить благополучний спосіб життя. Відтак діти стають фактично способом заробітку, а надалі заручниками батьків з алкогольною та наркотичною залежностями.

Звісно, матеріальна допомога молодим батькам  це добре. Але проблему потрібно вирішувати більш глобально. Чому сьогодні відмовляються народжувати молоді родини, а батьки, що вже мають дітей, неохоче думають над розширенням сім’ї? 

Тут можна виокремити кілька причин.

- Низький рівень доходів, скрута і незмога забезпечити дитину.

- Відсутність власного житла, або житла достатньої площі.

- Невміння планувати родину і небажання народжувати в принципі.

- Кар’єрні амбіції, які стоять на першому плані.

- Відсутність стабільності в політиці та державі, розмите майбутнє та перспективи. 

-

Зі стереотипами, що народжувати потрібно одразу після заміжжя ми вже потроху розібралися, і вже рідше молоді сім’ї, які будують кар’єру, стикаються з осудом оточення і рідних, мовляв, не думають про майбутнє.

Це означає, що державі потрібно думати про реалізацію інших потреб, формування державних програм, які не просто видаватимуть гроші за «живу вагу», а ліквідують першопричини демографічного спаду.

Потрібна комплексна державна програма молодіжного будівництва. Про неї говорять уже багато років поспіль, але системи, яка б запрацювала і вирішила проблему з житлом для молодят так і немає. 

Потрібно також розв’язати основоположну проблему матеріального забезпечення людей і привести зрештою до нормальних показників прожитковий мінімум і, відповідно, розміри мінімальної зарплати і соціальних виплат. Такий підхід дасть змогу вирішити набагато більше нагальних проблем, з якими стикаються молоді родини, ніж одноразова допомога, яка, почасти, через фінансову неграмотні і невміння планувати родинний бюджет проїдається, витрачається на побутову техніку та інші матеріальні блага, які ніяк не пов’язані з дитиною та її потребами. 

Я в жодному разі не веду до того, що виплати при народжені дитини не потріюні і їх потрібно скасувати. На поточному етапі — це, на жаль, чи не єдиний для багатьох батьків стимул наважитись на пологи. Але і називати абсолютно популістичні рейтингові рішення методом розв’язання глобальної проблеми не потрібно. Бо демографічного буму не буде. А от кількість небажаних дітей, народжених виключно через гроші однозначно буде зростати. Тому є, наприклад, підтвердження Данії та Японії, рівень життя в яких досить високий, але народжуваність постійно спадає. І жодні соціальні програми на це не впливають. Від’ємна статистика народжуваності в Японії, до слова, спостерігається ще з 70-х років минулого століття. Не допомогли підняти народжуваність і штрафи на бездітність у Румунії. Натомість у Південній Кореї щомісяця є спеціальний «сімейний день», коли світло вимикається о 19:00. Таким чином людей хочуть відірвати від екранів телевізорів і комп’ютерів, аби мали час і нагоду зайнятися більш корисними справами. 

Моралі в цьому блогові не буде, бо маємо те що маємо. Але підходи до розв’язання проблеми нації, що старіє потрібно міняти, починаючи з вирішення глобальних матеріальних і соціокультурних проблем, а не заохочуючи копійкою.

Про автора

Олександр Шамота

Олександр Шамота

Голова Полтавської міської організації Соціал-демократичної партії (СДП)

176
Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему