Ніколи знову. Діти Полтави більше не будуть мерзнути у класах шкіл та садочків

Побутує думка, що мозок людини влаштований таким чином. щоб пам'ятати тільки приємні моменти, а погані спогади ховати десь у закутках пам'яті. Не знаю хто і коли вивів цю сентенцію, але я, мабуть, злопам'ятний.

Зокрема дуже добре пам'ятаю, що таке собачий холод на уроках у школі. Всю осінь ми разом з вчителями, подекуди з батьками з газетами, а якщо пощастить то й з поролоном, купою крозмального саморобного клейстеру лазили по вікнах, затикуючи всі щілини. А потім неодмінно отримували на горіхи вдома від мами - бо в клейстері було все.

І це не рятувало - взимку сиділи в куртках,натягнувши по вуха светри, а після уроку довго гріли руки за пазухою, бо від письма пальці дубіли на холоді.

До чого це я веду?

Зараз, очолюючи місто, щоразу, коли потрапляю в садочок, спортивну, музичну, загальноосвітню чи художню школу - кожен раз згадую оті зимові дрижаки. І тому зараз кожен невеличкий ремонт закладів освіти і культури ми починаємо з енергомодернізації.

Так, наприклад друга музшкола - ювілярша цього року (55 років це вже пований вік) за весь цей час не бачила капітального ремонту системи опалення. Котли, які тут стояли, працювали виключно на спалення газу, маючи ККД - до 25%.

Зробили дах, замінили вікна, повністю реконструювали котельню, трубопроводи тепломережі та замінили розводку тепла по школі. За попередніми обрахунками економія на теплоносіях має скласти до 50% вже цієї зими. При цьому діти нарешті будуть спокійно перебирати струни та клавіші, а не думати про змерзлі руки.

А ми йдемо далі. Роботи ще багато.

Все буде Полтава!