Герої не вмирають!..
Ми повторюємо цю мантру раз за разом. Але давайте будемо відвертими – біль утрати від цього не стає меншим і порожнеча в душах не заповнюється лише цими двома словами. На жаль.
Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за незалежність, суверенність і цілісність нашої країни. За те, що у вівторок наші діти підуть у школу не під стволами автоматів і не під звуки артобстрілів. Але є діти, яких через російсько-українську війну вже ніколи не поведе до школи, а колись і до вінця тато чи мама.
Тільки справжня любов до своєї країни й до краян може мотивувати людину поставити на кін усе. Наше завдання не тільки пам’ятати, не тільки вшановувати раз на рік – а щодня, щохвилини ростити своїх дітей з думкою про героїв. Щоб вони пам’ятали й переповідали своїм дітям, а ті своїм прізвища, історії життя та історію нашої країни.
Наше завдання тут і зараз будувати й розвивати наші міста та нашу країну такою, щоб воїнам і воїтелькам, волонтерам і волонтеркам, медикам, які загинули за неї, було не соромно за нас і за Державу.
Я пам’ятаю… а ви?
Слава Україні!
