Реальність та домисли Людмили Кучеренко

Перш ніж побіжно розглянути основні положення публікації Людмили Кучеренко «Юрій Бублик вивчав проблеми сільської медицини» від 16 листопада 2012 року, хотілося б відмітити певну непослідовність думок автора. Адже матеріал починається із теми охорони здоров'я, а закінчується державним регулюванням сільського господарства в країнах Євросоюзу.

Висловлюючи свою «компетентну» думку щодо проблем медицини і бюджету, варто для початку ознайомитися із діючим національним законодавством та проконсультуватися із спеціалістами у галузі бюджетотворення.

Людмила Кучеренко: «На відміну від України у Польщі частина доходів сільгоспвиробників спрямовується на розвиток сільських територій».

По-перше, доходи господарств не можуть просто так спрямовуватися на розвиток територій, адже це здійснюється через механізм оподаткування.

У 2011 році був прийнятий Податковий кодекс України, відповідно до якого фермери сплачують у бюджет сільської ради земельний податок. І це чималі суми коштів. Сума від спати цього податку, наприклад, по Полтавському району з початку року становить 2 млн. 674 тис. гривень.

Основним джерелом наповнення сільського бюджету залишається податок з доходів фізичних осіб, адже згідно Податкового кодексу ПДФО сплачується за місцем реєстрації юридичної особи.

Крім того, згідно із ст. 69 Бюджетного кодексу України, до бюджетів сільських рад зараховується плата за землю від місцевих фермерських господарств. Наприклад, у Полтавському районі, з початку року, ця сума складає понад 7 млн. гривень. Це є результатом того, що з приходом до районної влади нової команди, розмір плати за землю було переглянуто, та збільшено з 1-2 % до 5 %.

Як бачите, значна частина доходів сільгоспвиробників спрямовується саме у місцеві бюджети та, відповідно, використовується на розвиток території. До того ж ці кошти безпосередньо залишаються на рівні регіону, без обов’язку перерахування їх до державного бюджету.

Людмила Кучеренко: «А кошти від соціальної угоди між сільгоспвиробником і сільрадою просто символічні».

Завдяки ініціативі та авторитету губернатора, на сільські ради Полтавського району від соціальних угод залучено 1 млн. гривень. Можливо для Людмили Кучеренко ці кошти і символічні, але для бюджету району це суттєва стаття доходу.

Крім того, рік тому на території Щербанівської сільської ради було здано в експлуатацію багатоповерховий житловий будинок, в наслідок чого до сільського бюджету залучено майже 2 млн. гривень. Дані кошти використовуються на благоустрій села, ремонт об’єктів соціальної  інфраструктури — будинків культури, дитячих садків. На даний момент подібне будівництво ведеться і на території Терешківської сільради, що призведе до відповідного результату в сільський бюджет.

Тобто, соціальні угоди — це дуже результативний механізм співпраці з бізнесом. І залежно від того, як сільська рада налагодить цю співпрацю, до місцевих бюджетів можна залучити значні кошти.

Людмила Кучеренко: «З іншого боку польська держава дотує сільгоспвиробників, як це прийнято у цивілізованому світі».

Говорячи про дотації сільського господарства в Польщі, варто пам’ятати один принциповий факт — польські фермери отримують кошти з Євросоюзу, а Україна розвиває національне господарство виходячи із власних можливостей та можливостей своєї економіки, будучи суверенною державною. 

Як бачите, Україна створює всі необхідні умови для розвитку сільського господарства. Децентралізація влади та максимізація коштів в регіонах призводить до ефективного виконання та перевиконання місцевих бюджетів. Наприклад, бюджет Полтавського району, за підсумками першого півріччя перевиконано на 2 млн. 909 тис. гривень.

На завершення хотілося б відмітити, що робота народного депутата на території, безпосередньо із проблемами громади — це відрадно, і це скоріше виключення із правил ніж правило. Хотілося б лише побажати, щоб цей запал із часом не згаснув. А автору згаданої публікації — ознайомитися із законодавством та проконсультуватися із компетентними спеціалістами. Та пам’ятати, що мова лозунгів і обіцянок, яка прийнятна для передвиборчої агітації, не прийнятна для аналітичних статей.