Про асиметричність та полтавську комунікацію

Нема сенсу аналізувати звіт, адже страх звітувати краще демонструє підсумки. Але висновок ситуації такий — комунікаційна стратегія нової влади повністю тотожна інформаційній політиці багаторічного правителя міста Олександра Мамая.

Олександр Федорович «рано поняв жизнь», тому вся його стратегія полягає в «хлєбє та зрєліщах» для своєї ЦА (пересічний громадянин, якому по***).

Водночас Мамай ігнорував таке явище як інтернет й місцеву пресу, адже розумів що його ЦА в кращому випадку читає комунальну газету, а так-то взагалі не читає нічого місцевого й не володіє достатнім рівнем навиків аби аналізувати ситуацію в місті.

Тому Олександр Федорович пішов по шляху «не комунікуй, або програєш». Скандали й всі закиди опонентів не комунікувались, ніякого діалогу. Лише гречка на вибори та білєтік в кіно.

Нова влада вирішила створити культ карго й повторити поведінку свого конкурента. Тотальний ігнор громадськості (якщо це не свої) й місцевих медіа. Караван гавкає — собака їде.

Вершиною цього став сьогоднішній звіт Катерини Ямщикової для порожніх стільців.

Але я колись писав й повторю. Не грайте з дядь Сашою в його гру, бо він в ній гросмейстер. Він грає на свою ЦА, яка вас в стерильному інстаграмі не бачить.

Ви ж граєте проти «знатоків» й плюєте на них. Ваша тепла ванна в інсті не піде голосувати — ваша оцінка ситуації не релевантна. Ваша ЦА й так потенційно менше, а ви її зменшуєте ще більше.

Якщо політика це війна, то будь-яка війна вимагає асиметричних дій. Якщо ж ви граєте за навʼязаними конкурентом правилами — ви програли.

Ну й наостанок. Полтава наближене місто до бойових дій. В цій війні сильна держава зі слабким суспільством воює проти слабкої, але з сильним громадянським суспільством держави.

Тому розколювати громадянське суспільство в потенційно прифронтовому місті — диверсія.