У День Української Державності вшанували героїв, які відстоювали її ціною власного життя
Не забуваймо, жорстока війна продовжується.
Вона поруч. Не так далеко, як може здаватися комусь, на перший погляд.
У День Української Державності вшанували героїв, які навіки залишилися в строю, відстоювали її ціною власного життя.
За особисті заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, зміцненні обороноздатності та безпеки України вручили державні нагороди членам родин військовослужбовців ЗСУ, які удостоєні відповідних звань посмертно.
За особисту мужність і героїзм, самовіддані дії у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, зразкове виконання військового (службового) обов’язку відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «За поранення» (посмертно) нагороджено головного сержанта розвідувального взводу 3 аеромобільного батальйону в/ч А4350 Дорошенка Ігоря Анатолійовича. Нагороду отримала дружина – Марина Миколаївна Дорошенко.
За мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені у захисті державних інтересів України нагрудним знаком «66 окрема механізована бригада Сухопутних військ» (посмертно) нагороджено: солдата, старшого навідника мінометної батареї механізованого батальйону батареї в/ч А7014 Краснокутського Максима Валерійовича. Нагороду отримала мама – Ірина Степанівна Краснокутська.
Старшого сержанта, старшого навідника мінометної батареї механізованого батальйону батареї в/ч А7014 Кривенка Валерія Володимировича. Нагороду отримав батько – Володимир Васильович Кривенко.
Солдата, радіотелефоніста відділення управління командира батареї в/ч А7014 Перепелицю Євгенія Ігоровича. Нагороду отримала мама – Оксана Іванівна Перепелиця.
Солдата, командира відділення управління взводу управління командира гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону в/ч А7014 Капліна Ярослава Олександровича. Нагороду отримала мама – Світлана Володимирівна Капліна.
Укотре звернувся до представників сімей полеглих героїв: знайте, ви не залишитеся сам-на-сам зі своїм болем, побутовими, соціальними, освітніми та іншими проблемами. Наші двері завжди відкриті для вас.
Уклін батькам, які виховали справжніх Патріотів і Героїв.
Дружинам – що підтримували своїх чоловіків. Їхній подвиг не буде забутим.
Імена ваших найдорожчих – у нашій історії.
Завжди наголошую: тут, у тилу, ми повинні робити все від нас залежне, щоб і родини військових, і самі захисники почувалися потрібними в суспільстві. Були почутими. Захищеними. Мали повагу.
Воюючи, ми хочемо, щоб усі пройдені нами труднощі були недаремними. І від нас багато чого залежить.
МИ ПЕРЕМОЖЕМО!
