5 ризиків Держзембанку

Сьогодні Верховній Раді пропонується прийняти законопроект №3523. Проти нього уже виступають аграрні асоціації та ділові кола. Вчора комітет з питань аграрної політики одноголосно виступив проти нього. У свій час інший подібний законопроект (2181а) також не був підтриманий комітетом. У цьому пості свого блогу намагатимусь пояснити чому.

Маючи благородну мету – надати можливість Держзембанку надавати аграріям дешеві кредити, законопроект 3523 містить ряд дуже серйозних ризиків для економіки України в цілому, для місцевих бюджетів (та, відповідно, добробуту на місцевому рівні) та для української землі. Хочу розповісти про ці ризики детальніше.

 Ризик 1. Втрата землі

Держзембанк протягом щонайменш двох років буде єдиним, хто матиме право купувати землю в простого українця. Але оскільки вільних коштів в бюджеті на це наразі немає, є ймовірність того, що менеджмент банку буде брати кредити під заставу української землі в іноземних банках, та на ці гроші скуповуватиме землі. Жодних запобіжних механізмів цьому законопроект не передбачає. Далі, якщо діяльність банку буде неефективною (а ми не можемо виключати такий сценарій), іноземні банки заберуть собі українську землю.

 Ризик 2. Загроза місцевим бюджетам

Наразі кошти, отримані від оренди державних земель, направляються в місцеві бюджети. Як тільки землі перейдуть до статутного капіталу Держзембанку, місцеві бюджети втратять важливу частину своїх доходів. Йдеться про мільярди гривень. У сьогоднішніх економічних умовах це був би дуже відчутний удар по регіонах. Саме з місцевих бюджетів фінансуються медичні заклади, дитячі садки, місцевий транспорт тощо. Хто буде компенсувати місцевим бюджетам втрати, яких вони зазнають із початком його діяльності? На це законопроект та Держзембанк не дають відповіді.

 Ризик 3. Друк грошей

Останні заяви Держзембанку говорить про те, що програма масштабного кредитування аграріїв має відбутись, серед іншого, за рахунок емісії гривні. Держзембанк пропонує, щоб його облігації фінансував Нацбанк. Але гроші, що надає НБУ, – це емісія, тобто друк грошей. Масштаб майбутньої емісії приголомшує – до 15 млрд. грн. Це означає ріст гривні в обігу на 5%, на стільки ж можуть зрости й споживчі ціни.

Подібним шляхом йдуть Венесуела та Білорусь, які сьогодні мають найвищий рівень інфляції в світі. Чи має Україна взяти саме ці країни собі за приклад? Сумніваюсь.

 Ризик 4. Рейдерство та корупція

Міжнародний досвід показує, що функції управління землями та кредитування аграріїв завжди чітко розмежовуються. Закордоном земельний банк займається або кредитуванням, або розпорядженням державними землями. Як правило, це скоріше фонд, такий як «банк крові», ніж класичний банк.

Якщо йому й надається можливість у деяких випадках ставати учасником ринку приватних земель, то в останню чергу. Коли земля нікому не потрібна, а робити з нею щось треба. В українській моделі земельного банку все навпаки: передбачається створення монополіста на ринку землі з майже необмеженими можливостями. Це шлях до рейдерства та корупції.

Коли в Державного земельного банку буде пріоритетне право – купувати землю, коли ти нікому не зможеш продати землю, окрім нього, цілком ймовірні проблеми на місцях. Адже саме співробітники Держзембанку будуть вирішувати, в кого купити землю, а в кого ні, та й взагалі, користуватися ресурсами держави у власних цілях. Законопроект надає їм такі можливості.

 Ризик 5. Недбале розпорядження ресурсами

Наскільки великим є досвід у Держзембанку у видачі кредитів сільгосппідприємствам? Сьогодні цього досвіду не вистачає навіть приватним комерційним банкам. Гарантії того, що державний земельний банк зможе це зробити, немає. Чому ж за всі ці експерименти мають платити українці? Ці питання відкриті, й відповіді на них поки не має.

 На моє глибоке переконання, питання Держзембанку є дуже важливим для всієї країни. Члени комітету з питань аграрної політики та земельних відносин надали свою експертну оцінку законопроекту та закликають колег по парламенту під час його розгляду взяти до уваги всі вищезгадані ризики.