Скорочувати видатки на освіту й культуру - недопустимо
Уряд планує скорочувати видатки на гуманітарну сферу, що завдасть ще більше проблем економіці України.
Мінфін хоче урізати на 7 млрд. грн. фінансування усіх напрямків роботи Міністерства культури, молоді і спорту. Це призведе до культурної катастрофи і знищення здобутків, які маємо сьогодні, не говорячи вже про їх потенційну відсутність у майбутньому.
Під загрозою – національне кіновиробництво, книгодрукування, музеї, творчі спілки, туризм, спорт і фізична культура.
Забирати і без того недофінансованої галузі половину річних видатків – це злочин проти культурного середовища і людей, які його створюють. Галузь не зможе отримати доходи і поповнити бюджет – і збитки ці будуть набагато більшими, а ніж нинішні потреби.
Головними наслідками такого рішення стане втрата багатьма людьми робочих місць та їх еміграція. Ми втратимо ціле покоління митців та організаторів культури.
Категорично не можна позбавляти фінансування українські культурні інституції, які й без цього вже багато років позбавлені належної підтримки та існують виключно завдяки небайдужим ентузіастам.
Влада має невідкладно сідати за один стіл переговорів з представниками культурної сфери – слухати їх, чути і підтримувати.
Тільки спільно і фахово аналізуючи усі ризики і роблячи лише зважені кроки, можна врятувати країну і від вірусної небезпеки, і від руйнації культури.
Але ще страшніше – це плани Уряду зменшити фінансування освіти на 5 млрд. гривень. Кошти хочуть забрати з субвенцій на Нову Українську Школу, підтримки молодих вчителів, програм створення професійно-технічних навчально-практичних центрів, фонду розвитку закладів вищої освіти, підтримки розвитку науки і наукових досліджень.
Під час реформування освіти такі дії не просто зупинять реформу, вони відкинуть нас на кілька років назад, що доведеться довго і дорого надолужувати.
Освіта і наука – це фундамент майбутнього. Урізати їх фінансування – не просто недоречно, це – глобальна державна помилка. Після такого здається, що влада зовсім не думає про перспективи країни, а лише панічно реагує на тимчасові проблеми, приймаючи при цьому швидкі і нерозумні рішення.
Зараз уся країна, від влади до простого громадянина, повинні спільно протидіяти тим викликам, перед якими ми опинилися. Шукати засоби й ресурси для цього. І вони є. Але державна влада намагається залікувати нові рани за рахунок недолікованих інших – і це веде нас до більш тяжких наслідків.
