Розмір тексту

#Слективізм в Україні: чи корисний Ваш репост?

Розвиток технологій дав кожному небачені раніше можливості для поширення своїх ідей, ініціатив, привернення уваги до суспільних проблем. Але чи дійсно ці інструменти приносять суцільні переваги?

Слово «слективізм» ще доволі нове у вжитку для України. Воно походить від двох англійських слів: «slack» – «в'ялий» і «activism» – «активізм». В основному термін використовується як негативне означення прихильників ініціатив, які створюються на інтернет-платформах: онлайн-петицій, мережевих флешмобів, поширенні різних закликів.

Кожне нове явище в інтернет-культурі має своїх прихильників і критиків. Для того, щоб зрозуміти, які переваги і недоліки використання громадської активності в інтернеті, варто подивитися, як саме цей феномен змінює суспільство.

Чи можна вирішувати суспільні проблеми в мережі (фото – www.digitaltrends.com) Чи можна вирішувати суспільні проблеми в мережі? (фото – www.digitaltrends.com)

 Позитивні сторони слективізму:

1. Активіст не ризикує своїм життям і свободою.

Долучення до протестних спільнот у соцмережах, до зустрічей, які кличуть на мітинг – це зовсім не те саме, що на цей мітинг прийти. Учасника спільноти не можуть затримати правоохоронні органи, його не поранять у сутичках. Але вже вподобання ініціативи показують організаторам, що у їхніх ідей є прихильники, яких за певної послідовності дій можна витягнути на вулицю.

Користувач (фото – gadget-explorer.com) Користувач (фото – gadget-explorer.com)

2. Участь в ініціативі не вимагає від учасника проживати поблизу подій.

Інтернет не має поняття кордону. Тому долучитися до онлайн-акції певного міста може людина, яка поїхала звідти чи взагалі там не проживає. Те саме може робити й іноземець зі знанням мови.

Крім того, це особливо важливо для людей, які живуть у селах, селищах і маленьких містечках. Вони мають змогу стати учасниками ініціатив свого обласного центру.

Один з активістів «арабської весни» у 2011 році Ваель Гонім з допомогою  соцмережі «Facebook» організовував акції протесту у Єгипті, живучи у Саудівській Аравії.

Ваель Гонім вже на оффлайнових протестах (фото – abdul-vakhed.livejournal.com) Ваель Гонім вже на оффлайнових протестах (фото – abdul-vakhed.livejournal.com)

3. Можливість долучитися до ініціативи найчастіше нічого не коштує.

Вступити до спільноти чи вподобати сторінку акції може кожен зареєстрований у відповідній соцмережі учасник. Для цього не потрібно жодних членських внесків чи плати за вхід. Тому такі ініціативи демократичні і відкриті для суспільства.

Хоча інколи організатори з допомогою спеціальних платних сервісів вдаються до накручування підписників, що створює більший авторитет для їх ініціативи і ілюзію популярності в очах «новеньких».

Непотрібність плати за долучення до онлайн-акції (фото – time.com) Непотрібність плати за долучення до онлайн-акції (фото – time.com)

4. Організувати акцію може кожен.

Так само нічого не коштує і створити онлайн-майданчик (спільноту, сторінку чи зустріч) для своєї акції в соцмережі.

Хоча тут можна втрапити в пастку. Активіст, який не має навиків роботи у соцмережах, не може відразу добре розкрутити свою платформу, вимушений вкладати гроші в рекламу своєї ініціативи. Згодом, поклавшись на фінансові ресурси, організатор не бачить інших шляхів розкручування, які потребують інтелекту, а не коштів.

За підписників потрібно платити? (фото – cossa.ru) За підписників потрібно платити? (фото – cossa.ru)

5. Активіст перебуває у комфортних умовах.

Учасник, який долучився до ініціативи, сидить вдома в теплій кімнаті або в затишному офісі перед монітором. Його не турбують погодні умови за вікном чи небезпека, пов’язана з ініціативою (те, що і в п.1). Тому, з точки зору окремого індивіда, такі умови набагато зручніші за оффлайнові.

Цю перевагу використали ініціатори акції «Зігрій солдата», коли по-літньому вдягнені люди через мережу зверталися до користувача з чітким меседжем: «Холодно? Подумай про того, хто спить в окопі». Ініціатива успішно діяла у багатьох містах України.

Фото, які поширювалися в рамках акції (джерело – uainfo.org) Фото, які поширювалися в рамках акції (джерело – uainfo.org)

6. Правильне керування процесом може вплинути на громадську думку і звернути її увагу на проблему.

При вдалій роботі у соцмережах, залученні лідерів громадської думки в місті або спеціалістів цієї сфері проблема вийде за межі онлайн-майданчика. Першим успіхом ініціативи можна вважати увагу журналістів до неї. Таким чином, інтернет-акція стає учасницею медіапростору і отримує ще більше прихильників (як і критиків).

Головне на цьому етапі не зупинятися і розуміти, що увага ЗМІ – явище швидкоплинне: вона може минути, а проблема лишиться.

Всесвітній флешмоб Ice Bucket Challenge приніс організації ALS Association 98,2 мільйонів доларів (з 29.07.14 по 28.08.14) для боротьби з боковим аміотрофічним склерозом. Мільйони людей вперше дізналися про цю хворобу саме завдяки креативній акції з використанням онлайну і відомих людей у ній. Так, відео з Бараком Обамою зібрало понад 7,7 мільйонів переглядів.

President Obama Accepts The ALS Ice Bucket Challenge President Obama Accepts The ALS Ice Bucket Challenge 

7. Допомога в суспільно корисній ініціативі приносить учаснику справжнє задоволення.

Тут працює фізіологія. Мозок людини отримує винагороду за допомогу іншим (альтруїзм) у вигляді допаміну та ендорфіну, гормонів радості.  Ця хімічна мотивація свого часу виводила людину з печери на полювання за мамонтом, щоб нагодувати плем’я, яке представляла людина.

Умови життя змінилися, а хімія мозку діє так само.

Природа стимулює мозок до активності. В тому числі і в інтернеті (фото – blogs.discovermagazine.com) Природа стимулює мозок до активності. В тому числі і в інтернеті (фото – blogs.discovermagazine.com)

8. Долучитися до ініціативи можуть і люди з обмеженими фізичними можливостями.

Вони також хочуть мати змогу допомагати і бути активними членами суспільства. Інтернет-активізм дає їм таку змогу. 

Але не все так просто. Різні дослідження показують, що слективізм – це все таки більш негативне явище, ніж позитивне. 

Негативні сторони слективізму:

1. Інтернет-активність породжує лінь.

Комфортні умови, про які я писав вище, відсутність небезпеки і необхідності їхати на місце проведення оффлайн-акції роблять людину лінивою. Їй здається, що репост рівноцінний приходу на акцію, тому створюється враження, що вона виконала свій обов’язок.

2. Велика кількість інтернет-ініціатив не дає змоги учаснику зосередитися на певному одному проекті.

Споживання контенту в інтернеті призводить до проблем з концентрацією людини. Це відбивається і на читанні (великі тексти все менше привертають увагу), і на зосередженості на одній ініціативі.

Людина, наприклад, хоче долучитися до онлайн-збору коштів для військових у зоні АТО, але часом губиться, кому саме жертвувати, оскільки це роблять різні активісти, волонтерські організації і просто спільноти для різних батальйонів, які потребують різні речей. У соцмережі «ВКонтакте» за словом «АТО» знаходяться 2112 спільнот, у великій частині яких проводять файндрайзинґ.

Мережа (фото – blogs.discovermagazine.com) Мережа (фото – blogs.discovermagazine.com)

3. Долучення до інтернет-акцій створює для людини ілюзію активної громадської діяльності.

Репости, ревіти, підписи петицій, онлайн-голосування, суперечки у коментарях і гнівні пости – це все створює у людини відчуття перебування у центрі чогось важливого і цілоденної зайнятості.

4. Інтернет-активізм дуже рідко веде до реальних дій у оффлайні.

Все це призводить до того, що людина, яка ніби і є прихильником певних ідей в онлайні, не виходить за межі своєї квартири/офісу,щоб відстоювати свої ідеї, надсилати запити, збирати підписи тощо. Це все роблять одиниці, хоча те, що вони відстоюють, підтримують інші.

Близький Полтаві приклад: Кадетський корпус і кампанія по підпису онлайн-петиції щодо його порятунку у 2013 році. З бажаних 10 тисяч тоді поставили підписи 7300 чоловік (тобто ці люди щонайменше в курсі проблеми). Але на сьогодні активні дії оффлайн (судові засідання, робота з документами тощо) – справа рук кількох ентузіастів.

Онлайн-петиція про порятунок Кадетського Онлайн-петиція про порятунок Кадетського

5. Прихильники файндрайзинґових онлайн-ініціатив дуже рідко фінансують боротьбу з проблемою.

Змусити людину розлучитися з її грошима – не набагато легше, ніж вивести її в оффлайнову площину. Частина не довіряє волонтерам, вважаючи, що її гроші не дійдуть до місця призначення, частина не має звички підтримувати вподобану ініціативу грошима. Ще частині просто шкода віддавати зароблені кошти не на себе.

За даними видання «New York Times», тільки 10% з тих, хто облив себе під час мережевого флешмобу Ice Bucket Challenge  і запостив відео із собою у «Facebook», реально надали пожертву ALS Association, яка запустила цей флешмоб. В Україні такі дані зібрати неможливо через відсутність централізованого збору допомоги на АТО, куди жертвували облиті люди.

Структура акції (фото – marketingland.com) Структура акції (фото – marketingland.com)

6. Долучення до ініціативи інколи стає просто частиною образу учасника, а не реальним бажанням допомогти.

Інколи репост ініціативи для людини – це всього на всього частина її самопозиціонування в мережі. Людина цим жестом показує друзям, що вона думає про довкілля (екоініціативи), не байдужа до проблем сирітства (відповідні благодійні проекти) тощо.

7. Онлайн-акції часто привертають увагу тролів і ботів.

Як і будь-яка мережева активність, яка привертає до себе увагу, онлайн-ініціативи приваблюють і людей, які з допомогою негативних коментарів «випускають пар» і самостверджуються за рахунок приниження інших. Інколи це робиться організовано – велика кількість штучних акаунтів змінюють результати голосування, засмічують коментарі або новинну стрічку з потрібним хештеґом.

Подібні технології активно використовуються конкурентами ініціативи. Поширення її можна було спостерігати вже з перших днів Євромайдану у листопаді 2013 року. 

Засмічення хештегу Засмічення хештегу (скрін – texty.org.ua)

8. Люди, які не мають доступу до інтернету чи вміння ним користуватися, опиняються поза ініціативою.

Аудиторія українського інтернету, за даними дослідження  компанії Gemius, в червні 2014 року склала 18,8 млн користувачів віком від 14 років. Тобто створюючи якусь акцію чи ініціативу онлайн, без підтримки її в оффлайні, організатор цілеспрямовано обмежує частину суспільства, яка, можливо, і долучилася б, але не має змоги через відсутність технологічної інфраструктури, навичок і знань. 

Висновки:

1. Інтернет-активізм явище порівняно нове для громадянського суспільства в Україні. У ньому є свої недоліки і переваги.

2. При детальному плануванні ініціативи і залученні потрібних ресурсів, учасників онлайн-акцій можна витягувати для продовження ініціативи в реальному житті.

3. Для залучення учасників інтернет-акцій до оффлайн-дій потрібно повною мірою використовувати інтелектуальні ресурси ініціаторів руху (кретив, чіткі меседжі, продумана медіакампанія, залучення лідерів громадської думки, календарне планування ініціативи).

Про автора

Роман Повзик

Роман Повзик

Стратег в агентстві «Yoda Consult», маркетолог №1 у Полтаві

95
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему