8 проблем полтавських громадських організацій

В англомовних країнах прийнято називати такі організації неурядовими (НУО), а не громадськими (ГО). Тобто в самій назві уже показується їх протиставлення державному сектору. Проблеми, описані в цій статті, в більшості випадків сформовані на основі власного досвіду роботи у сфері НУО і досвіду знайомих активістів.

Звісно, всі ці зауваження не можуть стосуватися всіх полтавських організацій, але більшості з них. Я не претендую на істину в останній інстанції, просто хочу порушити ці питання. НУО Полтави не вирізняються професіоналізмом. Якщо говорити прямо – вони переважно дилетантські і провінційні. І пора відкрито говорити про це, дискутувати і працювати над підвищенням їх рівня.

Отож, серед проблем полтавських НУО я виділю вісім:

1.  Відсутність довгострокового стратегічного планування

Наші НУО слабують на те, що не в змозі передбачити, чим саме вони будуть займатися навіть за один-два місяці. Більшість заходів тієї чи іншої організації нагадують скоріше точкові постріли. Але одного заходу не вистачає для того, щоб змінити ставлення до порушеної проблеми.

Частково це відбувається тому, що активісти намагаються урізноманітнювати свою діяльність, проводячи заходи різної спрямованості й сфер, щоб самим не потонути в одноманітності. Але це лиш розмиває напрям НУО в очах суспільства.

Нещодавно мене здивувала перекладач Неля Ваховська. Вона для майстер-класу, який проводитимуть у Полтаві у 2015 році від одного з німецьких фондів, уже шукала приміщення і писала план заходу. Полтавським активістам варто починати вчитися довгостроковому плануванню і розробляти стратегію.

Стратегічне планування (фото – drohobych.com.ua)

2.  Погана робота зі ЗМІ

Основна частина наших НУО при проведенні своїх заходів сподівається на журналістів: вони прийдуть і все опишуть. А коли медійники на заході не з’являються, то активісти, по-перше, говорять про змову проти їх ГО і кризу в ЗМІ, а по-друге, не роблять самостійних кроків щодо висвітлення свого заходу своїми силами.

Між поколіннями активістів існують крайнощі у сповіщенні про захід. Якщо старші вкрай вірять у газети і афіші, то молодь покладається переважно лише на соцмережі. А все повинно працювати у комплексі, залежно від аудиторії і завдань заходу.

Кожне НУО, яким би маленьким і бідним воно не було, мусить мати свого піарника (або прес-секретаря). Аудиторія, яка дізнається про захід через ЗМІ завжди на порядок більша (при правильній роботі з медіа) за аудиторію самого заходу. Про це ніколи не варто забувати. Активіст може бути голодним, втомленим, невиспаним – але написати прес-реліз про свій захід він повинен. Інакше він зменшує ефективність своєї роботи.

Якщо про Вас не сказали у ЗМІ – вважайте, що ніякого заходу і роботи Ви не провели.

Робота зі ЗМІ теж в ідеалі має входити в довгострокову стратегію.

Робота з медіа (фото – innovations.com.ua)

3.   Недостатня цілеспрямованість

НУО у Полтаві виникають і зникають. Це нормальний процес. Але часто вони зникають саме через те, що їх членам не вистачило наполегливості у своїй діяльності, бо якась інша сфера перетягла їх на свій бік.

Звісно, це теж трапляється. У всьому світі саме робота в громадському секторі є стартом для успішної кар’єри в майбутньому. Але в такому випадку варто хоча б думати про свою заміну.

Цілеспрямованість (фото – yessalesrecruitment.co.uk)

4.  Відсутність зворотного зв’язку і підтримки від суспільства пригашує ентузіазм.

Наше суспільство дуже слабо включено в громадську діяльність. В цю сферу йдуть люди з різною мотивацією. Але якою б вона не була, через певний час, не отримуючи відчуття, що Твоя діяльність необхідна громаді, активісти здаються і кидають своє заняття. Дехто не знаходить розуміння навіть у родині. І це дуже сумно.

Я знаю активістів, які стверджують, що всі проблеми – у владі. Але насправді вони – у нас з Вами. У байдужості переважної більшості населення. Всі кричать про контроль влади, але майже ніхто не хоче цим займатися. Тим паче, задарма.

Така ж проблема частково спіткала і організацію, до якої я належу – ГО «Чиста Полтава». Проте у нас ще лишається надія її відродити.

5.  Небажання співпрацювати між собою

Як би банально це звучало, але активісти вибудовують свою громадську організацію як певний закритий світ. І проникнення на ці території часто не допускаються.

Я стикався з тим, що навіть організації, які нібито працюють в одній сфері, не хотіли мати спільних проектів. Наші НУО ще мають певні комплекси князівств і еґоцентричності. Події в громадських радах, які є генератором конфліктів між активістами – тому яскравий приклад.

Небажання співпрацювати (фото – svoboda-psychology.blogspot.com)

6.  Політизація НУО

Благо вибори були зовсім нещодавно і ми на повну побачили цю проблему. По-перше, деякі об’єднання реєструються як НУО, а потім «несподівано» стають політичними платформами. По-друге, ті чи інші НУО заявляють у пресі про підтримку того чи іншого кандидата, хоча взагалі це зовсім не входить у їхні завдання – виборець і сам розбереться. По-третє, активістів часто використовують як зброю проти своїх конкурентів (політичних чи бізнесових).

Для активістів це, безперечно, прекрасна можливість заробити. Але чи заради цього вони йдуть у громадський сектор? А якщо заради цього – то кому потрібні такі НУО?

Політизація НУО (фото – theguardian.com)

7.  Відсутність професійного досвіду у роботі в тій чи іншій сфері

Це передовсім стосується молодих організацій чи тих, які обрали для себе нові напрями роботи.

Всі кричать про боротьбу з корупцією – НУО говорять про активну протидію їй, в моді контроль влади – активісти там, люстрація – тут як тут. Переважно це робиться дилетантами або не робиться взагалі. Часто цим захоплені люди молоді, у яких ще повно ентузіазму, але катма досвіду і професійних знань. Проте парадокс – вчитися і їздити на профтренінги ці люди не хочуть.

Відсутність професіоналізму (фото – uastudent.com)

8.  Страх перед роботою з ґрантами і міжнародною співпрацею

Це те, що зараз вкрай актуальне. Останній місяць я координую масштабний проект співпраці з європейськими країнами і на собі відчуваю ці недоліки. Знайти те чи інше полтавське НУО в певній галузі, яке готове працювати з іноземними партнерами, а не просто світитися в медіа – справжня проблема. Оскільки я на 100% відповідаю за проект, то маю бути впевнений в цих людях.

У Полтаві місцеві НУО вже не раз, як-то кажуть, «кидали» ґрантові структури і міжнародні інституції, виграючи ґранти і потім не даючи результатів. Для громадського сектору України наше місто «славилося» безвідповідальністю активістів.

Міжнародна діяльність (фото – ifs.udpu.org.ua)

Тому зараз наші НУО мають довести свою спроможність професійно працювати над розвитком громсектору.

 Якщо наполегливо робити свою справу, то можна подолати всі ці 8 названих мною проблем. Це, звісно, буде не одразу, але шляхом навчання і здобуття досвіду ці недоліки нейтралізуються.

Але чи потрібні Полтаві і її громаді професійні НУО?