7.05.2014 | 21:18

Орендована країна

Американський журналіст Томас Фрідман, даючи публічну лекцію у Києві, сказав: «Найбільший урок, котрий я виніс за минулі сорок років, це те, що ніхто ніколи не помив орендовану машину».

По суті, наше відношення до того оточення, в якому ми живемо, нічим не відрізняється від людини, котра просто орендує автомобіль. Не у всіх, звісно, але в переважної частини суспільства.

Складається враження, що полтавці (як і решта українців) відчувають себе гостями на своїй землі, а не її повноцінними господарями. Бо ж чому у більшості наших земляків таке байдуже ставлення до свого рідного міста, району, прибудинкової території, врешті-решт?

Будучи одним із координаторів руху «Чиста Полтава», за останні два місяці я почав помічати наслідки людської ліні, свинства і байдужості. Чомусь раніше не кидалися в очі ті дитячі майданчики, котрі постійно рясніють дрібним сміттям, зони відпочинку полтавців, де пластик і поліетилен звично вкривають землю, катастрофічно мала кількість урн, що призводить до висипання відходів довкола них.

Інститутський прорізЛюдська недбалість, Інститутський проріз

І мені цікаві причини такого нехлюйства. Якби завітати додому до тих людей, котрі кидають свої недопалки просто собі під ноги, — чи чинять вони так само і вдома? Чи їх підлога устелена пластиковими і скляними пляшками, пакетами, кришками? Якщо ж ні, то чому роблять так у своєму місті?

Але разом з тим за ці 2 місяці я побачив, що таке небайдужість, взаємодопомога, відповідальність. Коли навіть літні люди допомагають в силу своїх можливостей, бо не можуть спокійно сидіти вдома. Коли батьки приходять на суботники разом зі своїми дітьми, бо що ж краще виховає у дитині потяг до чистоти і порядку, як не власний приклад? Коли Ти навіть не знаєш ім'я людини, а Ви разом несете важкий мішок зі сміттям, бо Вам не все одно!

Той же Томас Фрідман говорив, що бачив, як після революції у Єгипті, люди прибирали площу Тахрір. Це були не комунальники, а мешканці свого міста, котрі усвідомлювали, що ця площа — їхня. Щось подібне ми бачили і на Майдані, і на Інститутській. А ще приємніше бачити такі процеси і у Полтаві.

ОглядовийОглядовий майданчик, вплив свинолюдей

Ми всі — ті, хто тут живе, — маємо зрозуміти: це наше місто. Воно не надто велике і динамічне, але воно затишне і спокійне. Тут проживають творчі люди, котрі мають сили і можливість зробити це місто цікавим. «Кадетаріум», котрий пройшов на початку квітня, — це лише краплинка від того, що можна втілити, маючи ентузіазм, команду активних людей і бажання рухатись.

Що швидше ми всі усвідомимо відповідальність за власне місто, то скоріше розпочнемо зміни в ньому. Ми живемо не в орендованому просторі, це — наша країна. І тільки від нас залежить, що буде довкола.

Про автора
Роман Повзик
медіаконсультант
Роман Повзик
71
Останні публікації