Свято Перемоги чи вшанування героїв і загиблих? (Чи варто робити піар на крові …)
Для більшості українців це «свято» із сльозами на очах. Адже війна забрала їх дідів-батьків, рідних. Майже кожну родину зачепила війна. Особливо було важко тим, хто не дочекався годувальників з фронту, або втратив всю родину.
Пам’ятаю, що у селі Теремецьке (Вільна праця), що на Оржиччині жила вдова, яка крім чоловіка втратила ще й 4 синів. Моя бабуся сама виховувала трьох, потім двох синів, будучи інвалідом. З моїх рідних сіл Круподеренці та Денисівка більшість мобілізованих чоловіків загинули при форсуванні Дніпра у 1943 році, їх кинули просто на знищення - непідготовлених цивільних селян. Коли йдеш на Оржиччині по сільських Алеях слави – вражає, що більшість земляків поклали голови у 1943 році.
Але замість того, щоб дати достойне життя хоча б тим ветеранам, що ще живі – знову з подачі комуністів та за урапідтримки ПР держава займається політичними спекуляціями. Історична пам'ять мусить нас єднати, а не роз’єднувати. Останнє рішення парламенту про червоний прапор цього не робить, адже не за нього, не за Сталіна йшли в бій наші діди, а за рідний край, за свої родини. Вічна їм пам'ять.
Згоден з позицією лідера «УДАРУ» Віталія Кличка «що святкування Дня Перемоги має важливе суспільне значення для України, але це не означає, що не треба сповідувати принцип поваги до різних точок зору в суспільстві. Під час Другої Світової війни українці воювали у різних арміях, під різними прапорами, але сьогодні ми маємо зрозуміти, що Перемогу здобули не прапори, не вожді й не гасла. Перемогу здобули звичайні люди, які, воювали за Батьківщину, за свободу своїх дітей, за наше з вами майбутнє».
9 травня разом з друзями-партійцями вшанували пам'ять жертв фашистського концтабору - військовополонених Червоної Армії, що знаходився на територорії м.Хорол. Спостерігав місцеву ходу до Дня Перемоги. Кілька державних прапорів і масса не прапорів Перемоги, а Компартії – чи не соромно піаритись на крові, тих кого часто таж компартія посилала на вірну смерть … Ті ж агітаційні палатки від ПР по Полтаві … Негідно, коли ветеранам увага до свята, а в інші дні масса проблем - житло, лікування, транспорт, санаторна путівка, зв ’язок. Невже для такої країни як наша, це так економічно складно? Не є прихильником Лукашенка, але минулого року будучи в Білорусі був вражений відношенням і до живих і до пам’яті загиблих … Не думаю що він (Бацька) має більше ресурсів, можливо в країні «дерибанять» менше. Повага і шана до наших ветеранів-переможців визначається, на мою думку, їх рівнем життя і захищеності! Але поки що переможені живуть значно краще. Чи не ганьба?