Допоки так будемо жити...?
Після відвідин США по програмі «Відкритий світ» ніяк не можу зрозуміти, як можна так знущатися над власним народом коли:
- середня зарплата в США в десятки разів більша за середню по Україні (У штаті Джорджія середня річна зарплата 42 тис.$);
- бензин в Україні на 2 гривні за літр дорожчий, ніж у заможних США;
- легкові авто на 20-40% дешевші, ніж в Україні;
- одяг, на який розраховує громадянин середньої заможності, був дешевше ніж в Україні;
- ціна на продукти вища, але десь в 1,5-2 рази, а деякі продукти навіть дешевше.
Чому громадянин Штатів має змогу і, головне, бажання контролювати і владу, і рух бюджетних коштів? Чому американці-пенсіонери здорові, заможні і щасливі? Весь час або відпочивають, або подорожують?
Чому місцеві вибори проходять кожні два роки і влада від цього стає лише ліпшою? І багато інших «чому». На які дати відповіді так само важко, як на запитання: «Чому в центрі Вашінгтону височить памятник Т. Шевченку, а в Україні тим „псевдогероям“ що просто не терпіли і всіма силами боролись проти нашої незалежності?»
Думається, що винні ми самі: продаємося за гречку, посади, лояльне відношення управлінського апарату силовиків; кожен з партійних князьків хворіє параноєю величі; замість єднання демократи «советського пошиву» пожирають один одного під аплодисменти українофобів!
Проблема знову та ж, про яку говорив Шевченко — коли дочекаємось свого Вашінгтона? Грузини, слава богу, дочекалися. Вся проблема в совковості української «лжееліти». Тож допоки...
