Про сільські водогони
В селах нашої громади відкритим залишається питання водогонів. Їх протягом року перекидували то в Декоративні Культури, то на КАТП. Моя ж позиція була в тому, що потрібне окреме КП, бо вищезгаданим підприємствам ще водогонів не вистачає. В кінці кінців, до такого варіанту і прийшли. Були ще пропозиції передати на Водоканал, але навіть якщо іти таким шляхом, то це не завтра і навіть не в наступному році.
Тепер стало питання організації такого підприємства і тарифів. Проблема полягає в тому, що місцеві КП від сільрад отримували значну фін допомогу, що неправильно з точки зору закону. Тобто зараз це робити неможливо.
Звівши всі цифри в одну таблицю, отримав цікаві результати. Не буду розкривати подробиць поки що, покажу загальну ситуацію.
- В Україні досить жорстке, напівсовокове, трудове законодавство. Воно вимагає мати певні посади, що роздувають штат.
- В Україні висока зарегульованість економічної діяльності, що вимагає додаткового персоналу бухгалтерів.
- В Україні досить високе навантаження на оплату праці
При тому, що в розрахунках низькі зарплати (брудними від 7 до 12 тис, середня по підприємству 7780), маємо наступну картину витрат.
Звісно, тарифи, що є зараз на місцевих КП, не покривають і половини видатків. Тож будемо шукати ще варіанти знизити видатки.
Тим не менш, нам всім треба нарешті зрозуміти, що за податкове навантаження і зарегульованість, врешті решт платимо ми, споживачі.
