Розмір тексту

Незалежність. Втратила чи здобула Україна?

Нещодавно вийшло опитування групи Рейтинг, згідно якому 32% людей в Україні жалкують за розпадом СРСР. Деякі політики підігрівають такі настрої, розповідаючи що Україна досі не вийшла на економічний рівень 1991го року. Тож на передодні ювілею нашої Незалежності, вирішив коротко розставити деякі крапки над "і".

Проблеми з доступністю найелементарніших товарів у СРСР були завжди. В 1990му році, в радянському економічному журналі "Питання економіки", вийшла стаття заступника директора науково-дослідного інституту ВНИИКС, що займався вивченням проблем доступності товарів. 

Журнал "Питання економіки", 1990й рік, 1 випуск. 

Згідно їх даним, фактично ще до перебудови у 1985му році, масштаб дефіциту був катастрофічний - 82% товарів. Ситуація погіршувалась і вже в першій половині 89го року, 89% товарів народного споживання були дефіцитними. 

Проблема доступності товарів почала загострюватись із-за падіння експортної виручки, так як ціни на нафту падали. В ринковій економіці це б призвело до девальвації національної валюти і інфляції, але в СРСР офіційний курс долара  був встановлений на рівні 60 копійок, а зростання цін адміністративно стримувалось. Таким чином товари не дорожчали, а зникали з полиць. 

В 90му році у СРСР почалися масові прострочки по імпортним платежам, адже "забиті" в план поставки просто нічим було оплачувати.

Цікаво що далеко не всі в ЦК розуміли суть проблеми, та погрожували голові Внешторгбанку кримінальною відповідальністю, хоча насправді, в країні просто не було валюти.

Фактично було два варіанти: або країна стикнеться з голодом, бо навіть зерно СРСР імпортував, або треба лібералізувати валютне законодавство. В 90му році Горбачов видав указ "О введении коммерческого курса рубля к иностранным валютам и мерах по созданию общесоюзного валютного рынка". Цей указ складався з двух пунктів: 

1. Ввести с 1 ноября 1990 года коммерческий курс рубля к иностранным валютам, исходя из соотношения 1,8 рубля за 1 доллар США. Использовать этот курс в расчетах по внешнеторговым операциям, иностранным капиталовложениям на территории СССР и советским инвестициям за границей, а также в расчетах неторгового характера, осуществляемых юридическими лицами. 

2. Предоставить с 1 января 1991 года всем предприятиям и организациям, являющимся юридическими лицами по советскому законодательству, право продавать и покупать иностранную валюту за рубли по курсу, складывающемуся на валютном рынке при совершении на территории СССР валютных сделок в форме межбанковских операций, операций на валютных биржах, аукционах и в других формах, допускаемых действующим законодательством.

Таким чином в СРСР вже були 3 курси рубля до долара: офіційний, комерційний, та ринковий. Офіційний залишався на рівні близько 60 копійок, та не мав жодного практичного значення вже давно, по курсу 1.8 рублів за долар проходили зовнішні операції. Але і цей курс не дозволяв збалансувати систему. Валюти все одно катастрофічно не вистачало і для такого курсу, але, з 91 року, юридичні особи отримали змогу самостійно купувати валюту по ринковому курсу. І тут найцікавіше. З утворенням ринку, цей курс склав більше 5 рублів і постійно зростав. 

Офіційний і ринковий курси (МВФ)

На момент проголошення незалежності нашою державою, ринковий курс складав вже 32 рублі за долар. У вільному доступі знайшов інформацію по середні зарплати  лише за квітень 91го року, тоді вона складала 495,40 рублів, а ринковий курс 27,6. Тобто, ще у складі СРСР, середня зарплата по всьому союзу вільно конвертувалась лише в 18 доларів. Саме стільки отримував середній працівник СРСР в реальному доларовому еквіваленті. 

Звісно, потім, вже в незалежній Україні почалась серія банкротств державних підприємств. Але зовсім не тому, що їх розвалили якісь капіталісти. Вони були мертві ще при СРСР. Керівник радянського військово-промислового комплексу О. Бакланов в січні 91го року пише Горбачову: 

«Состояние народного хозяйства в настоящее время оценивается как кризисное. [...] По оценке Госснаба СССР, в 1991 году в стране физически недостает сырьевых ресурсов для нормального функционирования народного хозяйства примерно на 9 млрд. рублей, которые в основном закупались за рубежом. [...] Положение с закупками ресурсов осложняется значительной валютной задолженностью страны инофирмам за поставленное сырье, материалы, продовольственные и промышленные товары в 1990 году. В связи с тем, что из-за отсутствия сырьевых ресурсов уже в конце 1990 года началось сокращение производства многих видов продукции, в том числе и товаров народного потребления, в первом квартале с. г. ожидается массовая остановка цехов, производств и предприятий. Только в легкой промышленности может остановиться более 400 или треть из имеющихся фабрик, без работы окажутся около одного миллиона человек. Обостряется ситуация в связи с возможной остановкой в ближайшее время производства на объединениях ЗИЛ, "Ростсельмаш", Черновицком разино-обувном заводе, Чебоксарских заводах "Контур" и электроламповом, Алтайском тракторном заводе. Восточном горнообогатительном комбинате Днепропетровской области, Московском заводе "Станколит" и многих других предприятиях»

Тобто, ще при Радянському Союзі всі ці підприємства не могли конкурувати на зовнішніх ринках, а на внутрішньому існували тільки завдяки ручному перерозподілу валюти по неіснуючому курсу. Спочатку така система давала проблему дифіциту, а із зменшенням валютних надходжень взагалі призвела до зупинки підприємств. 

Висновок

Все, шо нас оточує сьогодні в Україні, на вулицях, у магазинах, у нас вдома - це або вітчизняне виробництво, або імпорт. Імпортом наша економіка може забезпечити нас завдяки експорту. Тобто, фактично, все навкруги - це результат української економіки. Радянська економіка не могла забезпечити бездефіцитність  навіть товарів першої необхідності, вже не говорячи про імпорт. Сьогодні середня зарплата українця складає більше 500 доларів, і він вільно може обміняти всю її на валюту, в той час як житель СРСР у квітні 91го року міг отримати лише 18 доларів за всю свою зарплату. Так втратила чи здобула Україна, отримавши незалежність? Я думаю відповідь очевидна. Ну а розрахунки різних "економістів" і навіть відомих організацій по ВВП УРСР, де начебто, Україна ще не досягла того рівня, не мають жодного відношення до реальності, бо розраховані по курсу, що так само не має жодного відношення до реальності. 

Про автора

Ігор Петріченко

Ігор Петріченко

Заступник міського голови з питань розвитку територій і зв'язків з громадськістю

14
Останні публікації:
}

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему